УКР
УКР

Video: Навіщо СРСР почав війну в Афганістані та чому програв?

38 років тому, 12 грудня 1979 року, керівництво СРСР ухвалило рішення ввести війська до Афганістану. Війну планували закінчити за місяць, але вона затягнулася на 10 років. Це була остання велика війна Радянської імперії.

Квітень 1978-го. За підтримки радянських спецслужб в Афганістані, стратегічно важливій транзитній країні, відбувся державний переворот. До влади в країні прийшов ставленик Кремля та особистий друг Брежнєва – Мухаммед Таракі. За вказівкою Москви, він одразу почав насаджувати населенню досвід братнього СРСР, вдавшись до примусової колективізації. Населення радикалізувалося. Релігія об’єднала афганців проти комунізму, який загрожував їхньому усталеному способу життя.

Восени Афганістан сколихнув ще один державний переворот. До Кремля почали надходити суперечливі дані, мовляв, новий лідер країни – Хафізулла Амін – агент ЦРУ. А Вашингтон начебто вже обдумує плани, як розмістити в Афганістані бази НАТО, які загрожуватимуть стратегічним об’єктам СРСР. Тому Брежнєв, аби захистити південні рубежі Радянської імперії, під лозунгом допомоги братньому афганському народу ухвалив рішення – ввести війська до Афганістану. У Генеральному штабі виступили категорично проти. Та військовим умить нагадали, що їхній обов’язок – лише виконувати накази. План радянських стратегів був простий: спершу – замінити Аміна лояльним Кремлю політиком, а далі – спільно з афганською армією приборкати повстанців. Завершити операцію планували уже за місяць. Та в підсумку вона тривала 10 років.

Раніше ми писали, що «Друга Хіросіма»: Маршал Жуков підірвав потужну атомну бомбу в СРСР

Регулярна радянська армія виявилася не готовою до партизанської війни в горах та пустелях Афганістану. Через внутрішні конфлікти афганська армія розвалювалася – солдати та офіцери масово переходили на бік повстанців. Як наслідок, противники  завжди знали про плани радянських наступальних операцій, завдаючи СРСР величезних втрат. Крім того, країни Заходу надавали повстанцям фінансову та військову підтримку. Американські переносні протиповітряні ракети «Стінгер» стали справжнім жахом для радянських літаків та гвинтокрилів. Та найстрашнішим у цій війні було те, що радянські солдати гинули в Афганістані передусім від власної ж зброї. Єгипет та Китай продавали повстанцям радянську зброю, яку Москва дарувала своїм братнім народам.

Радянські війська не мали змоги утримувати зайняті території і передавали їх афганській армії. А та – як правило, без бою їх залишала. Тому через 6 років кровопролитної війни наступила патова ситуація: СРСР не міг не те, що розгромити противника, але хоча б частково перекрити нескінченний потік зброї та бойовиків з Пакистану. Через вторгнення до Афганістану СРСР опинився в міжнародній ізоляції. Війна та санкції виснажували радянську економіку. А внаслідок горбачовської перебудови та політики гласності приховувати від громадськості про участь СРСР у афганській війні ставало дедалі складніше. Тому Горбачов погодився вивести радянські війська. Виведення завершилося 15 лютого 1989 року.

10 років радянські офіцери та солдати віддали війні, яку в СРСР заперечували і тримали під грифом «секретно». Та ціна афганської авантюри підстаркуватих радянських керманичів, яким було далеко за 70, виявилася аж надто дорогою – «афганський синдром» – втрачене ціле покоління молодих хлопців, яких з університетських лав забирали до армії, аби ті ціною свого життя будувати комунізм у далекому Афганістані.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: У Кремлі стверджують, що Росія не продавала Аляску американцям

Навіщо СРСР почав війну в Афганістані та чому програв?

0 - 0 Коментувати

38 років тому, 12 грудня 1979 року, керівництво СРСР ухвалило рішення ввести війська до Афганістану. Війну планували закінчити за місяць, але вона затягнулася на 10 років. Це була остання велика війна Радянської імперії.

Квітень 1978-го. За підтримки радянських спецслужб в Афганістані, стратегічно важливій транзитній країні, відбувся державний переворот. До влади в країні прийшов ставленик Кремля та особистий друг Брежнєва – Мухаммед Таракі. За вказівкою Москви, він одразу почав насаджувати населенню досвід братнього СРСР, вдавшись до примусової колективізації. Населення радикалізувалося. Релігія об’єднала афганців проти комунізму, який загрожував їхньому усталеному способу життя.

Восени Афганістан сколихнув ще один державний переворот. До Кремля почали надходити суперечливі дані, мовляв, новий лідер країни – Хафізулла Амін – агент ЦРУ. А Вашингтон начебто вже обдумує плани, як розмістити в Афганістані бази НАТО, які загрожуватимуть стратегічним об’єктам СРСР. Тому Брежнєв, аби захистити південні рубежі Радянської імперії, під лозунгом допомоги братньому афганському народу ухвалив рішення – ввести війська до Афганістану. У Генеральному штабі виступили категорично проти. Та військовим умить нагадали, що їхній обов’язок – лише виконувати накази. План радянських стратегів був простий: спершу – замінити Аміна лояльним Кремлю політиком, а далі – спільно з афганською армією приборкати повстанців. Завершити операцію планували уже за місяць. Та в підсумку вона тривала 10 років.

Раніше ми писали, що «Друга Хіросіма»: Маршал Жуков підірвав потужну атомну бомбу в СРСР

Регулярна радянська армія виявилася не готовою до партизанської війни в горах та пустелях Афганістану. Через внутрішні конфлікти афганська армія розвалювалася – солдати та офіцери масово переходили на бік повстанців. Як наслідок, противники  завжди знали про плани радянських наступальних операцій, завдаючи СРСР величезних втрат. Крім того, країни Заходу надавали повстанцям фінансову та військову підтримку. Американські переносні протиповітряні ракети «Стінгер» стали справжнім жахом для радянських літаків та гвинтокрилів. Та найстрашнішим у цій війні було те, що радянські солдати гинули в Афганістані передусім від власної ж зброї. Єгипет та Китай продавали повстанцям радянську зброю, яку Москва дарувала своїм братнім народам.

Радянські війська не мали змоги утримувати зайняті території і передавали їх афганській армії. А та – як правило, без бою їх залишала. Тому через 6 років кровопролитної війни наступила патова ситуація: СРСР не міг не те, що розгромити противника, але хоча б частково перекрити нескінченний потік зброї та бойовиків з Пакистану. Через вторгнення до Афганістану СРСР опинився в міжнародній ізоляції. Війна та санкції виснажували радянську економіку. А внаслідок горбачовської перебудови та політики гласності приховувати від громадськості про участь СРСР у афганській війні ставало дедалі складніше. Тому Горбачов погодився вивести радянські війська. Виведення завершилося 15 лютого 1989 року.

10 років радянські офіцери та солдати віддали війні, яку в СРСР заперечували і тримали під грифом «секретно». Та ціна афганської авантюри підстаркуватих радянських керманичів, яким було далеко за 70, виявилася аж надто дорогою – «афганський синдром» – втрачене ціле покоління молодих хлопців, яких з університетських лав забирали до армії, аби ті ціною свого життя будувати комунізм у далекому Афганістані.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: У Кремлі стверджують, що Росія не продавала Аляску американцям

12.12.2017
Загрузка...

Дивіться на ICTV


Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору