УКР
УКР

Video: «Друга Хіросіма»: Маршал Жуков підірвав потужну атомну бомбу в СРСР

Радянська пропаганда створила Георгію Жукову культ непереможного полководця та геніального стратега. Однак розсекречені архіви говорять зовсім про інше: Жуков – «кривавий м’ясник», який не лише не зважав на жертви, але й привласнював собі досягнення інших.

Жовтень 1943-го. Війська гітлерівської Німеччини відступають по всьому східному фронту. Від начальника Генштабу Георгія Жукова надходить указ: до чергової річниці Жовтневої революції за будь-яку ціну звільнити Київ. Тому до лав Червоної армії масово забирають жителів навколишніх районів. Ніхто не зважає на їхній вік та стан здоров’я. Без вишколу, уніформи та з мізерним спорядженням їх одразу кидають на фронт. У результаті – близько 300 тисяч невиправданих жертв. За Брежнєва потрібно було відволікти увагу населення від реальних проблем. Тому у пропагандистських цілях і виник міф про «Маршала перемоги» – геніального полководця Георгія Жукова.

Хоча за плечима Жукова було тільки 4 класи початкової школи та кавалерійські курси, він швидко просувався кар’єрними сходинками і дослужився до чину Головнокомандувача військ СРСР. Цьому сприяли впливові знайомства та сталінські чистки генералів перед Другою світовою війною. Колеги по службі описували Жукова як недалеку людину з хамською поведінкою. За власні невдачі він не цурався проводити масові розстріли особового складу Червоної армії.

Раніше ми писали, що Радянська пропаганда приховала шокуючу правду про «Молоду гвардію»

У легендарного Жукова на фронтах війни були не тільки уславлені перемоги, але й нищівні поразки. Коли Німеччина напала на Радянський Союз, Жуков очолив Генштаб Червоної армії. Уже у першій своїй великій битві у липні 1941-го на Волині він зазнав невдачі: незважаючи на чисельну перевагу, радянські війська потрапили в оточення, а далі – панічно відступили. У тій битві СРСР втратив майже усі танки. Після розгрому радянських військ Жукова відсторонили. Але завдяки покровительству Сталіна його призначили командиром Західного фронту. Проте і тут Жуков не зміг себе проявити – 1942-й знову видався роком поразок та невиправданих жертв. Так тільки під час Ржевсько-Вяземської операції загинуло близько 700 тисяч солдатів.

Звісно, були й перемоги. Та успіх цей часто досягався не завдяки геніальності стратегій, а через багатократну перевагу у силах та засобах. Крім того, Жуков заради слави та нагород не цурався привласнювати досягнення інших. Так, зокрема, сталося і під час операції «Багратіон» зі звільнення Білорусі у 1944-му. Її успіх – заслуга передусім маршала Костянтина Рокоссовського. Та в підсумку усю славу Жуков приписав собі.

Після капітуляції Німеччини Жукова призначили комендантом радянської окупаційної зони. Бандугрупування Жукова займалося грабунками місцевих жителів та мародерством. Жуков особисто вивіз з Німеччини близько 100 кілограмів золота та срібла. У 1955-му Жуков очолив Міністерство оборони Радянського Союзу. Саме під його керівництвом в СРСР провели таємну операцію «Сніжок». Жукову закортіло провести експеримент: відпрацювати прорив оборони ворога з використанням ядерної зброї. Тому на Тоцький полігон скинули атомну бомбу, потужність вибуху якої не поступалася атомному бомбардуванню японських міст Хіросіма та Нагасакі під час Другої світової війни. Близько 40 тисяч військових, які брали участь у цих, так би мовити, навчаннях Жукова, загинуло. Радіаційного ураження зазнали і цивільні жителі навколишніх районів, яким під тиском КДБ довелося підписатися під нерозголошенням державної таємниці. А свою четверту зірку Героя Радянського Союзу Жуков отримав у 1956-му за придушення танками повстання в Угорщині. Заради слави «Маршал смерті» на шкодував нікого.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: Кремль розповсюдив абсурдні міфи про Другу світову війну

«Друга Хіросіма»: Маршал Жуков підірвав потужну атомну бомбу в СРСР

0 - 0 Коментувати

Радянська пропаганда створила Георгію Жукову культ непереможного полководця та геніального стратега. Однак розсекречені архіви говорять зовсім про інше: Жуков – «кривавий м’ясник», який не лише не зважав на жертви, але й привласнював собі досягнення інших.

Жовтень 1943-го. Війська гітлерівської Німеччини відступають по всьому східному фронту. Від начальника Генштабу Георгія Жукова надходить указ: до чергової річниці Жовтневої революції за будь-яку ціну звільнити Київ. Тому до лав Червоної армії масово забирають жителів навколишніх районів. Ніхто не зважає на їхній вік та стан здоров’я. Без вишколу, уніформи та з мізерним спорядженням їх одразу кидають на фронт. У результаті – близько 300 тисяч невиправданих жертв. За Брежнєва потрібно було відволікти увагу населення від реальних проблем. Тому у пропагандистських цілях і виник міф про «Маршала перемоги» – геніального полководця Георгія Жукова.

Хоча за плечима Жукова було тільки 4 класи початкової школи та кавалерійські курси, він швидко просувався кар’єрними сходинками і дослужився до чину Головнокомандувача військ СРСР. Цьому сприяли впливові знайомства та сталінські чистки генералів перед Другою світовою війною. Колеги по службі описували Жукова як недалеку людину з хамською поведінкою. За власні невдачі він не цурався проводити масові розстріли особового складу Червоної армії.

Раніше ми писали, що Радянська пропаганда приховала шокуючу правду про «Молоду гвардію»

У легендарного Жукова на фронтах війни були не тільки уславлені перемоги, але й нищівні поразки. Коли Німеччина напала на Радянський Союз, Жуков очолив Генштаб Червоної армії. Уже у першій своїй великій битві у липні 1941-го на Волині він зазнав невдачі: незважаючи на чисельну перевагу, радянські війська потрапили в оточення, а далі – панічно відступили. У тій битві СРСР втратив майже усі танки. Після розгрому радянських військ Жукова відсторонили. Але завдяки покровительству Сталіна його призначили командиром Західного фронту. Проте і тут Жуков не зміг себе проявити – 1942-й знову видався роком поразок та невиправданих жертв. Так тільки під час Ржевсько-Вяземської операції загинуло близько 700 тисяч солдатів.

Звісно, були й перемоги. Та успіх цей часто досягався не завдяки геніальності стратегій, а через багатократну перевагу у силах та засобах. Крім того, Жуков заради слави та нагород не цурався привласнювати досягнення інших. Так, зокрема, сталося і під час операції «Багратіон» зі звільнення Білорусі у 1944-му. Її успіх – заслуга передусім маршала Костянтина Рокоссовського. Та в підсумку усю славу Жуков приписав собі.

Після капітуляції Німеччини Жукова призначили комендантом радянської окупаційної зони. Бандугрупування Жукова займалося грабунками місцевих жителів та мародерством. Жуков особисто вивіз з Німеччини близько 100 кілограмів золота та срібла. У 1955-му Жуков очолив Міністерство оборони Радянського Союзу. Саме під його керівництвом в СРСР провели таємну операцію «Сніжок». Жукову закортіло провести експеримент: відпрацювати прорив оборони ворога з використанням ядерної зброї. Тому на Тоцький полігон скинули атомну бомбу, потужність вибуху якої не поступалася атомному бомбардуванню японських міст Хіросіма та Нагасакі під час Другої світової війни. Близько 40 тисяч військових, які брали участь у цих, так би мовити, навчаннях Жукова, загинуло. Радіаційного ураження зазнали і цивільні жителі навколишніх районів, яким під тиском КДБ довелося підписатися під нерозголошенням державної таємниці. А свою четверту зірку Героя Радянського Союзу Жуков отримав у 1956-му за придушення танками повстання в Угорщині. Заради слави «Маршал смерті» на шкодував нікого.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: Кремль розповсюдив абсурдні міфи про Другу світову війну

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

26.11.2017
Загрузка...

Дивіться на ICTV


Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: