УКР
УКР

Video: 60 років тому Україна постачала газ усьому СРСР

У Росії про це не люблять згадувати, але ще якихось 60 років тому москвичі варили їжу на українському газі. Україна тоді постачала блакитне паливо не лише Росії, але й країнам соціалістичного табору. Як Україна пережила нафтовий і газовий бум на початку ХХ століття, і чому запаси швидко вичерпалися?

Початок ХХ століття. Прямісінько посеред поля нафта б’є кількаметровим фонтаном, а робітники не встигають викачувати дорогоцінну сировину. Це український Борислав, Львівщина. Ще якихось 100 років тому ці землі називали «галицькою Пенсильванією». У Бориславі видобували 5% світової нафти! Інвестори вели запеклі війни, аби вкласти гроші у цей перспективний регіон, який за обсягами видобутку нафти поступався лише США.

У ХІХ столітті про цінність нафти знали небагато. Чорну речовину переварювали і отриманим мазутом змащували вози. Усе змінив львівський аптекар Ян Зег. У 1853 році він винайшов метод очищення нафти, який нафтопереробні заводи застосовують і нині. Зег використав нафту як пальне для освітлення і створив першу у світі гасову лампу. Це принесло йому величезні прибутки, а на бориславських полях відтоді почалася справжня нафтова лихоманка. Чорне золото залягало так близько до поверхні, що, коли йшов дощ, усі жителі Борислава були по коліна у нафті.

Після того, як німецький підпримець Роберт Домс привіз обладнання для першої нафтової свердловини, до Борислава почали з’їжджатися багатії з усього світу. Кілька свердловин на Галичині прикупив і американський магнат Джон Рокфеллер. У цілому, в Бориславі відкрили 75 великих та близько 800 малих підприємств. Більшість власників були французами та британцями. На них видобували вражаючі на той час 2 мільйони тонн нафти, і за цим показником конкурентів у Борислава в Європі тоді не було. Крихітне містечко забезпечувало нафтою спочатку усю Австро-Угорщину, а згодом і Польщу.

Боротьбу за багатий на нафту український регіон вели Сталін та Гітлер. Напередодні Другої світової війни у серпні 1939 року обидва диктатори підписали договір Молотова-Ріббентропа, за яким ділили між собою сфери впливу у Європі. Але каменем спотикання залишалися нафтові родовища Борислава. Війська Вермахту зайняли їх першими, але згодом, за наказом Гітлера, солдати відступили. Сталіну таки вдалося домовитися: Галичина відходила СРСР, взамін – майже уся нафта з регіону вивозилася до нацистської Німеччини.

Із приходом радянської влади усі іноземні нафтові компанії з Галичини вигнали. Радянські п’ятирічки ставили амбітні цілі: тримати видобуток нафти на максимальній позначці – 2 мільйони тонн на рік. Одночасно геологи виявили: на Галичину припадає і 60% усіх розвіданих на той час радянських запасів природного газу. У 1949 році в СРСР проклали найдовшу газову магістраль Європи: Дашава-Київ-Москва. Пізніше добудували нову гілку, яка з’єднала Львівщину з Мінськом та тодішнім Ленінградом. Починаючи з 50-х років ХХ століття Кремль забезпечував українським газом країни соцтабору. При цьому міста і села самої Львівщини часто залишалися негазифікованими. У цілому, з галицьких родовищ лише у Росію викачали близько 500 мільярдів кубометрів газу. До слова, нині Україна щорічно споживає трохи більше ніж 30 мільярдів кубометрів, з яких лише третина надходить із власних родовищ.

Наприкінці 70-х внаслідок нещадної експлуатації видобуток нафти і газу на Галичині різко пішов на спад. Вкладати кошти в освоєння нових родовищ радянська влада не поспішала, адже саме у той час знайшли великі запаси вуглеводнів у Сибіру.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: Донбас підняли з колін не росіяни, а європейці

60 років тому Україна постачала газ усьому СРСР

0 - 0 Коментувати

У Росії про це не люблять згадувати, але ще якихось 60 років тому москвичі варили їжу на українському газі. Україна тоді постачала блакитне паливо не лише Росії, але й країнам соціалістичного табору. Як Україна пережила нафтовий і газовий бум на початку ХХ століття, і чому запаси швидко вичерпалися?

Початок ХХ століття. Прямісінько посеред поля нафта б’є кількаметровим фонтаном, а робітники не встигають викачувати дорогоцінну сировину. Це український Борислав, Львівщина. Ще якихось 100 років тому ці землі називали «галицькою Пенсильванією». У Бориславі видобували 5% світової нафти! Інвестори вели запеклі війни, аби вкласти гроші у цей перспективний регіон, який за обсягами видобутку нафти поступався лише США.

У ХІХ столітті про цінність нафти знали небагато. Чорну речовину переварювали і отриманим мазутом змащували вози. Усе змінив львівський аптекар Ян Зег. У 1853 році він винайшов метод очищення нафти, який нафтопереробні заводи застосовують і нині. Зег використав нафту як пальне для освітлення і створив першу у світі гасову лампу. Це принесло йому величезні прибутки, а на бориславських полях відтоді почалася справжня нафтова лихоманка. Чорне золото залягало так близько до поверхні, що, коли йшов дощ, усі жителі Борислава були по коліна у нафті.

Після того, як німецький підпримець Роберт Домс привіз обладнання для першої нафтової свердловини, до Борислава почали з’їжджатися багатії з усього світу. Кілька свердловин на Галичині прикупив і американський магнат Джон Рокфеллер. У цілому, в Бориславі відкрили 75 великих та близько 800 малих підприємств. Більшість власників були французами та британцями. На них видобували вражаючі на той час 2 мільйони тонн нафти, і за цим показником конкурентів у Борислава в Європі тоді не було. Крихітне містечко забезпечувало нафтою спочатку усю Австро-Угорщину, а згодом і Польщу.

Боротьбу за багатий на нафту український регіон вели Сталін та Гітлер. Напередодні Другої світової війни у серпні 1939 року обидва диктатори підписали договір Молотова-Ріббентропа, за яким ділили між собою сфери впливу у Європі. Але каменем спотикання залишалися нафтові родовища Борислава. Війська Вермахту зайняли їх першими, але згодом, за наказом Гітлера, солдати відступили. Сталіну таки вдалося домовитися: Галичина відходила СРСР, взамін – майже уся нафта з регіону вивозилася до нацистської Німеччини.

Із приходом радянської влади усі іноземні нафтові компанії з Галичини вигнали. Радянські п’ятирічки ставили амбітні цілі: тримати видобуток нафти на максимальній позначці – 2 мільйони тонн на рік. Одночасно геологи виявили: на Галичину припадає і 60% усіх розвіданих на той час радянських запасів природного газу. У 1949 році в СРСР проклали найдовшу газову магістраль Європи: Дашава-Київ-Москва. Пізніше добудували нову гілку, яка з’єднала Львівщину з Мінськом та тодішнім Ленінградом. Починаючи з 50-х років ХХ століття Кремль забезпечував українським газом країни соцтабору. При цьому міста і села самої Львівщини часто залишалися негазифікованими. У цілому, з галицьких родовищ лише у Росію викачали близько 500 мільярдів кубометрів газу. До слова, нині Україна щорічно споживає трохи більше ніж 30 мільярдів кубометрів, з яких лише третина надходить із власних родовищ.

Наприкінці 70-х внаслідок нещадної експлуатації видобуток нафти і газу на Галичині різко пішов на спад. Вкладати кошти в освоєння нових родовищ радянська влада не поспішала, адже саме у той час знайшли великі запаси вуглеводнів у Сибіру.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: Донбас підняли з колін не росіяни, а європейці

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

03.03.2018
Загрузка...

Дивіться на ICTV


Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: