УКР
УКР

Video: Донбас підняли з колін не росіяни, а європейці

Кремлівська пропаганда вигадала міф, мовляв, уся промисловість Донбасу – це заслуга радянської влади. Та насправді майже усі великі міста, фабрики та заводи Донбасу створили європейці. Як Кремль приховав справжню історію українського європейського Донбасу?

Кінець ХVIII століття. Російська імперія переживає економічну кризу, до якої призвели постійні загарбницькі війни та відсталість промисловості. У цей самий час в українському Донбасі – небачений економічний підйом. Бельгійські інвестори вкладають у цей степовий та майже безлюдний регіон 550 мільйонів золотих франків. У перерахунку на сьогодні – це понад 7 мільярдів доларів! Кошти йдуть на розбудову промисловості та інфраструктури. Донбас у ті часи називали «бельгійською колонією» у складі Російської імперії. Завдяки багатству корисних копалин, дешевій робочій силі та великому ринку збуту дві третіх усіх інвестицій Бельгії спрямовуються саме на Донбас.

Слідом за бельгійцями в український Донбас приходять інвестори з інших європейських країн. Так виникають 4 умовних сфери впливу – так звана «бельгійська провінція» з центром у Луганську, «німецька земля» на півдні Донеччини, «французька область» в її східній частині та «англійський регіон» у центрі. Серцем «англійського регіону» був хутір Юзівка, який буквально на очах перетворився у промислове місто після побудови там у 1869 році металургійного заводу. Нині засноване британцями місто відоме під назвою Донецьк.

На початку ХХ століття Юзівка була європейським містом, в якому вирувало культурне життя, а за своєю архітектурою навіть нагадувало Львів. У 1900 році на Донбасі працювало близько 300 підприємств, більшість з яких – іноземні. Навколо створених європейцями фабрик та заводів виникли сучасні міста українського Донбасу – Лисичанськ, Єнакієве, Костянтинівка, Краматорськ, Горлівка, Дебальцеве. Слідом за інвесторами на Донбас цілими сім’ями переїжджають європейські інженери та робітники.

У ті часи зарплати на Донбасі теж були європейськими. У своїй книзі «Спогади» Микита Хрущов писав, як у 1913 році він працював слюсарем машинобудівного заводу у Юзівці. Його власником був естонець Едуард Боссе. 19-річний Хрущов заробляв 45 рублів на місяць, у перерахунку на сьогодні – це понад 37 тисяч гривень. Так молодий слюсар, який працював на європейському заводі на Донбасі, міг дозволити собі купити 3-кімнатну квартиру у перший рік роботи.

Після жовтневого перевороту 1917 року до влади в Росії приходять більшовики. Усі європейські підприємства на Донбасі конфісковують на користь радянської влади, а їхніх іноземних власників та інженерів в опломбованих вагонах для худоби депортують за кордон. Одночасно більшовицька пропаганда поширює міф, мовляв, промисловий розвиток Донбасу – заслуга радянської влади. Для цього вони знищують майже усі документи, що свідчать про європейську історію регіону. Погрожуючи розстрілом, органи НКВС відбирають в українців акції та облігації європейських фабрик та заводів Донбасу. А підприємства перейменовують та прикрашають пам’ятниками вождів пролетаріату. Так німецький металургійний завод «Провіданс» у Маріуполі стає комбінатом Ілліча, машинобудівний завод «Боссе» у Донецьку – заводом Ленінського комсомолу, а французький металургійний завод «Уніон» у Макіївці називають на честь товариша Кірова.

На момент розпаду СРСР Донбас, який раніше називали «російською Америкою», та який разом з німецьким Рурським регіоном був флагманом індустріальної Європи, поступово деградує. Недолуга політика радянського керівництва в економіці та промисловості призвела до того, що у 80-х роках Донбас перетворюється на відсталий регіон із нерентабельним виробництвом, де на багатьох заводах і досі працюють на обладнанні кінця ХІХ століття.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: Герб Росії насправді вкрадений в іншої держави

Донбас підняли з колін не росіяни, а європейці

0 - 0 Коментувати

Кремлівська пропаганда вигадала міф, мовляв, уся промисловість Донбасу – це заслуга радянської влади. Та насправді майже усі великі міста, фабрики та заводи Донбасу створили європейці. Як Кремль приховав справжню історію українського європейського Донбасу?

Кінець ХVIII століття. Російська імперія переживає економічну кризу, до якої призвели постійні загарбницькі війни та відсталість промисловості. У цей самий час в українському Донбасі – небачений економічний підйом. Бельгійські інвестори вкладають у цей степовий та майже безлюдний регіон 550 мільйонів золотих франків. У перерахунку на сьогодні – це понад 7 мільярдів доларів! Кошти йдуть на розбудову промисловості та інфраструктури. Донбас у ті часи називали «бельгійською колонією» у складі Російської імперії. Завдяки багатству корисних копалин, дешевій робочій силі та великому ринку збуту дві третіх усіх інвестицій Бельгії спрямовуються саме на Донбас.

Слідом за бельгійцями в український Донбас приходять інвестори з інших європейських країн. Так виникають 4 умовних сфери впливу – так звана «бельгійська провінція» з центром у Луганську, «німецька земля» на півдні Донеччини, «французька область» в її східній частині та «англійський регіон» у центрі. Серцем «англійського регіону» був хутір Юзівка, який буквально на очах перетворився у промислове місто після побудови там у 1869 році металургійного заводу. Нині засноване британцями місто відоме під назвою Донецьк.

На початку ХХ століття Юзівка була європейським містом, в якому вирувало культурне життя, а за своєю архітектурою навіть нагадувало Львів. У 1900 році на Донбасі працювало близько 300 підприємств, більшість з яких – іноземні. Навколо створених європейцями фабрик та заводів виникли сучасні міста українського Донбасу – Лисичанськ, Єнакієве, Костянтинівка, Краматорськ, Горлівка, Дебальцеве. Слідом за інвесторами на Донбас цілими сім’ями переїжджають європейські інженери та робітники.

У ті часи зарплати на Донбасі теж були європейськими. У своїй книзі «Спогади» Микита Хрущов писав, як у 1913 році він працював слюсарем машинобудівного заводу у Юзівці. Його власником був естонець Едуард Боссе. 19-річний Хрущов заробляв 45 рублів на місяць, у перерахунку на сьогодні – це понад 37 тисяч гривень. Так молодий слюсар, який працював на європейському заводі на Донбасі, міг дозволити собі купити 3-кімнатну квартиру у перший рік роботи.

Після жовтневого перевороту 1917 року до влади в Росії приходять більшовики. Усі європейські підприємства на Донбасі конфісковують на користь радянської влади, а їхніх іноземних власників та інженерів в опломбованих вагонах для худоби депортують за кордон. Одночасно більшовицька пропаганда поширює міф, мовляв, промисловий розвиток Донбасу – заслуга радянської влади. Для цього вони знищують майже усі документи, що свідчать про європейську історію регіону. Погрожуючи розстрілом, органи НКВС відбирають в українців акції та облігації європейських фабрик та заводів Донбасу. А підприємства перейменовують та прикрашають пам’ятниками вождів пролетаріату. Так німецький металургійний завод «Провіданс» у Маріуполі стає комбінатом Ілліча, машинобудівний завод «Боссе» у Донецьку – заводом Ленінського комсомолу, а французький металургійний завод «Уніон» у Макіївці називають на честь товариша Кірова.

На момент розпаду СРСР Донбас, який раніше називали «російською Америкою», та який разом з німецьким Рурським регіоном був флагманом індустріальної Європи, поступово деградує. Недолуга політика радянського керівництва в економіці та промисловості призвела до того, що у 80-х роках Донбас перетворюється на відсталий регіон із нерентабельним виробництвом, де на багатьох заводах і досі працюють на обладнанні кінця ХІХ століття.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: Герб Росії насправді вкрадений в іншої держави

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

19.02.2018
Загрузка...

Дивіться на ICTV


Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: