УКР
УКР

Video: Знамениті радянські страви – насправді американські

Пам’ятаєте смак радянського морозива? А який смачний був колись томатний сік! Не те, що зараз? А ви впевнені що продукти, які ви так добре знаєте, справді суто радянські?

морозиво пломбір

Багатьом відома радянська «кулінарна Біблія» – «Книга про смачну і корисну їжу». Вона була чи не у кожної господині Союзу. Щоправда, мало хто знає про те, що після 1952 року з неї вилучили всі згадки про американську рецептуру і технології.

1936 рік. Пропаганда змальовує щасливе мирне життя радянських людей, хоча в цей самий час в розпалі масові репресії. Йосип Сталін посилає керівника харчової промисловості Анастаса Мікояна до Нью-Йорка для дослідження американських харчових технологій.

Споряджений значною сумою у валюті Мікоян не стримує себе. Він буквально куштує все, скуповує прилади і рецептуру. Він дослідив методи забою худоби, заморожування м’яса і фруктів, рецептуру морозива, випічку хліба, пивоваріння, консервування, виготовлення соків, шампанського, сухарів, бісквітів, попкорну, шоколаду, сухого молока, майонезу. Відвідав заводи жерстяної тари і металевих кришок, фабрику картону, скляний завод, виробництво пакувальних машин і емальованих ємностей, кілька сільськогосподарських виставок та наукових інститутів.

Одним із здобутків цієї поїздки для СРСР стало виробництво і зберігання морозива. Саме того знаменитого радянського пломбіру, крем-брюле, ескімо, ванільного та фруктового, яке так люблять згадувати ті, хто сумує за СРСР. Сам Мікоян стежив за тим, щоб рецептура і якість цього продукту роками не змінювалась, і воно мало смак саме того, американського.

Крім промислових холодильників, якість яких в СРСР значно відставала від західних зразків, Мікоян імпортував з Америки конвеєри для виробництва тушонки, рибних і овочевих консервів, а також обладнання для виготовлення фруктових соків. Нарком був здивований, у яких кількостях американці споживають багатий вітамінами апельсиновий сік. В СРСР апельсини ж були дефіцитом. Тому Мікоян зробив ставку на помідори. Так, технологія виготовлення знаменитого томатного соку теж американська.

А як же неодмінний атрибут усіх радянських застіль – майонез і  «Радянське шампанське», яке, як виявилось і зовсім не радянське? Останнє запозичили на заводі у штаті Окленд, США. А майонез Мікоян спробував на сільськогосподарській виставці у Чікаго. Продукт йому так сподобався, що він особисто відвідав майонезний завод і уклав угоду на виробництво майонезу за американською технологією в СРСР.

Тому радянські люди харчувались буквально майже як американці. От тільки за наступних 60 років технології в США значно розвинулись, а в СРСР лишились на рівні 30 років.

Більше дивіться у відео

Також дивіться: Чому понад мільйон українців опинилося в Канаді?

Знамениті радянські страви – насправді американські

0 - 0 Коментувати

Пам’ятаєте смак радянського морозива? А який смачний був колись томатний сік! Не те, що зараз? А ви впевнені що продукти, які ви так добре знаєте, справді суто радянські?

морозиво пломбір

Багатьом відома радянська «кулінарна Біблія» – «Книга про смачну і корисну їжу». Вона була чи не у кожної господині Союзу. Щоправда, мало хто знає про те, що після 1952 року з неї вилучили всі згадки про американську рецептуру і технології.

1936 рік. Пропаганда змальовує щасливе мирне життя радянських людей, хоча в цей самий час в розпалі масові репресії. Йосип Сталін посилає керівника харчової промисловості Анастаса Мікояна до Нью-Йорка для дослідження американських харчових технологій.

Споряджений значною сумою у валюті Мікоян не стримує себе. Він буквально куштує все, скуповує прилади і рецептуру. Він дослідив методи забою худоби, заморожування м’яса і фруктів, рецептуру морозива, випічку хліба, пивоваріння, консервування, виготовлення соків, шампанського, сухарів, бісквітів, попкорну, шоколаду, сухого молока, майонезу. Відвідав заводи жерстяної тари і металевих кришок, фабрику картону, скляний завод, виробництво пакувальних машин і емальованих ємностей, кілька сільськогосподарських виставок та наукових інститутів.

Одним із здобутків цієї поїздки для СРСР стало виробництво і зберігання морозива. Саме того знаменитого радянського пломбіру, крем-брюле, ескімо, ванільного та фруктового, яке так люблять згадувати ті, хто сумує за СРСР. Сам Мікоян стежив за тим, щоб рецептура і якість цього продукту роками не змінювалась, і воно мало смак саме того, американського.

Крім промислових холодильників, якість яких в СРСР значно відставала від західних зразків, Мікоян імпортував з Америки конвеєри для виробництва тушонки, рибних і овочевих консервів, а також обладнання для виготовлення фруктових соків. Нарком був здивований, у яких кількостях американці споживають багатий вітамінами апельсиновий сік. В СРСР апельсини ж були дефіцитом. Тому Мікоян зробив ставку на помідори. Так, технологія виготовлення знаменитого томатного соку теж американська.

А як же неодмінний атрибут усіх радянських застіль – майонез і  «Радянське шампанське», яке, як виявилось і зовсім не радянське? Останнє запозичили на заводі у штаті Окленд, США. А майонез Мікоян спробував на сільськогосподарській виставці у Чікаго. Продукт йому так сподобався, що він особисто відвідав майонезний завод і уклав угоду на виробництво майонезу за американською технологією в СРСР.

Тому радянські люди харчувались буквально майже як американці. От тільки за наступних 60 років технології в США значно розвинулись, а в СРСР лишились на рівні 30 років.

Більше дивіться у відео

Також дивіться: Чому понад мільйон українців опинилося в Канаді?

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

17.08.2018
Загрузка...

Дивіться на ICTV


Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: