Які уроки має винести Україна з російської агресії проти Грузії
9 років тому путінська Росія вторглась на територію Грузії. Спочатку спалахнула Південна Осетія, підтримуваний Кремлем сепаратистський регіон. Паралельно бойові дії розпочались в Абхазії – там Москва також підгодувала сепаратистів.
У відповідь на обстріл грузинських сіл з боку Південної Осетії збройні сили Грузії спробували придушити сепаратистський заколот. Проте заздалегідь підтягнуті російські танки та авіація пішли у наступ. Ця війна тривала всього декілька днів, і згодом Грузія була змушена, по суті, капітулювати, поступившись 20% власної території. Сьогодні, в річницю російської агресії проти Грузії, Путін планує навідатись в Абхазію.
Тоді, майже десятиліття тому, багатьом було зрозуміло: Путін не зупиниться. Врешті-решт, руській мір через артерії сепаратизму вибухнув і в Україні. Фактично Крим і Донбас став логічним продовженням агресії Путіна проти Грузії. На жаль, у 2008 році Україна «недооцінила» загрозу з боку Кремля…
«Ми не були готові до окупації Донбасу і Криму. Це головний урок, напевно, навіть не для влади, а для жителів – подивіться, що відбувається в Абхазії та Осетії. Там кинуті міста, будинки, які заросли деревами, тобто туди, куди приходить Росія немає добробуту, немає розвитку, там є запустіння, там тлін і прах. Україні варто з цього зробити висновок», – каже політичний експерт Кирило Сазонов.
Як тільки Грузія почала виходити з-під впливу Москви в бік цивілізованого світу – під акомпанемент кремлівської пропаганди починали гул російська артилерія, авіація та флот. Маленька, хоч і горда, Грузія не могла протистояти збройним силам Росії, а належної підтримки з боку США та Європи тоді у 2008 грузинський народ так і не отримав.
Усього кілька днів знадобилося російським солдатам, аби просунутися вглиб грузинської території, взяти під контроль стратегічні транспортні артерії, нанести авіаудари по військових базах, потопити флот в порту Поті. І якщо офіційному Тбілісі нічого не залишалося, як підписати фактично капітуляцію, то Україна вже четвертий рік надскладними зусиллями продовжує боротьбу: і на воєнному, і на дипломатичному, і на інформаційному фронтах. Проте час від часу від недалекоглядних західних політиків лунають тези, що дублюють формулу Путіна – ми, мовляв, віддамо зруйнований Донбас, а ви забуваєте про анексований Росією Крим.