УКР
УКР

Video: Як український богатир став найсильнішою людиною планети

Кумир Арнольда Шварценеггера, найсильніша людина планети та дворазовий олімпійський чемпіон – Леонід Жаботинський – назавжди увіковічив своє ім’я в історії спорту. Славетний український богатир 19 разів встановлював світовий рекорд та двічі був прапороносцем на Олімпійських іграх.

На Олімпійських Іграх 1964 року в Токіо увесь світ спостерігав за протистоянням двох радянських велетнів-штангістів – росіянина Юрія Власова та українця Леоніда Жаботинського. Ажіотаж навколо фіналу важкоатлетів був настільки великим, що гігантський зал «Сібуя» не зміг умістити всіх бажаючих. Олімпійський чемпіон Власов після двох спроб випереджав Жаботинського на 5 кілограмів. Боротьба за «золото» була фактично вирішена, адже для перемоги українцю потрібно було штовхнути фантастичні на той час 217,5 кілограмів. Проте Леоніду вдалося неможливе: він таки підійняв штангу, встановивши світовий рекорд, й уперше став олімпійським чемпіоном.

Народився майбутній рекордсмен у селі Успенка Сумської області у 1938 році. Під час німецько-фашистської окупації родині довелося переїхати до Харкова. Шлях у важку атлетику Леонід обрав не одразу. Жаботинський займався боксом й боротьбою, навіть став майстром спорту зі штовхання ядра. Проте доленосною для спортсмена стала зустріч із легендарним тренером Михайлом Світличним, якому вдалося переконати впертого юнака зайнятися важкою атлетикою.

Вступивши до Харківського державного педагогічного інституту у 1957 році, Жаботинський розпочав і професійну кар’єру штангіста. Тоді Леонід виграв свою першу медаль – із результатом у 415 кілограмів він посів третє місце на Чемпіонаті України. Та вже через чотири роки українець створив сенсацію на першості СРСР. Леонід із показником у 500 кілограмів став другим, поступившись визнаному чемпіону Юрію Власову 50-ма кілограмами. Саме відтоді Жаботинський і Власов стали непримиренними суперниками, за протистоянням яких слідкували не тільки у Радянському Союзі, а й у всьому світі.

Розквіт спортивної кар’єри Леоніда Жаботинського припав на початок 60-х років минулого століття. Свій перший із 19 світових рекордів атлет встановив у 1963 році на Чемпіонаті світу в Гельсінкі, де здобув бронзову медаль. До слова, єдину бронзу, адже відтоді медальні колекції Жаботинського поповнювалися нагородами виключно найвищого ґатунку.

Культовою перемогою Жаботинського стала звитяга на Олімпіаді в Токіо у 1964 році. Українцю вдалося встановити відразу 2 олімпійських рекорди й 1 світовий та випередити принципового суперника – партнера по збірній СРСР, незмінного чемпіона, москвича Юрія Власова. На наступний день після змагань японські газети рясніли заголовками: «Хто не дивився протистояння між Власовим і Жаботинським – той не бачив Олімпійських ігор». За неймовірну звитягу українцю довірили нести 16-кілограмовий прапор СРСР на закритті Олімпіади-64.

За чотири роки Жаботинський повторив свій успіх на Олімпіаді в Мехіко у 1968 році, став дворазовим чемпіоном Європи та чотири рази отримав звання найсильнішого штангіста планети. Проте у 1969 році Жаботинський залишає спорт на довгі чотири роки – через травму спини. Та своє повернення атлет відзначив черговою перемогою на кубку СРСР та світовим рекордом у ривку, піднявши штангу у 183,5 кілограмів. Свій останній світовий рекорд Жаботинський встановив у 1974 році на Чемпіонаті Збройних сил СРСР, покращивши особистий результат у ривку на 2 кілограми.

Через постійні травми Леоніду Жаботинському довелося достроково завершити професійну спортивну кар’єру. Деякий час він тренував збірну Збройних сил СРСР та навіть працював військовим радником на Мадагаскарі. Водночас Жаботинський займався наукою: захистив кандидатську дисертацію у Київському інституті фізкультури. На початку 90-х викладав у Московському торговому інституті, став доцентом, а згодом – професором. Із 1996 року Жаботинський займав посаду проректора з виховної роботи Московського інституту підприємництва і права.

Після тривалої хвороби у віці 77 років серце Леоніда Жаботинського зупинилося. 16 січня 2016 року видатного важкоатлета поховали на Первомайському кладовищі в Запоріжжі, у місті, яке Жаботинський вважав рідним.

Більше дивіться у відео

Дивіться також:  Як маловідомий тренер із львівської глибинки змусив тремтіти всю Європу

Як український богатир став найсильнішою людиною планети

0 - 0 Коментувати

Кумир Арнольда Шварценеггера, найсильніша людина планети та дворазовий олімпійський чемпіон – Леонід Жаботинський – назавжди увіковічив своє ім’я в історії спорту. Славетний український богатир 19 разів встановлював світовий рекорд та двічі був прапороносцем на Олімпійських іграх.

На Олімпійських Іграх 1964 року в Токіо увесь світ спостерігав за протистоянням двох радянських велетнів-штангістів – росіянина Юрія Власова та українця Леоніда Жаботинського. Ажіотаж навколо фіналу важкоатлетів був настільки великим, що гігантський зал «Сібуя» не зміг умістити всіх бажаючих. Олімпійський чемпіон Власов після двох спроб випереджав Жаботинського на 5 кілограмів. Боротьба за «золото» була фактично вирішена, адже для перемоги українцю потрібно було штовхнути фантастичні на той час 217,5 кілограмів. Проте Леоніду вдалося неможливе: він таки підійняв штангу, встановивши світовий рекорд, й уперше став олімпійським чемпіоном.

Народився майбутній рекордсмен у селі Успенка Сумської області у 1938 році. Під час німецько-фашистської окупації родині довелося переїхати до Харкова. Шлях у важку атлетику Леонід обрав не одразу. Жаботинський займався боксом й боротьбою, навіть став майстром спорту зі штовхання ядра. Проте доленосною для спортсмена стала зустріч із легендарним тренером Михайлом Світличним, якому вдалося переконати впертого юнака зайнятися важкою атлетикою.

Вступивши до Харківського державного педагогічного інституту у 1957 році, Жаботинський розпочав і професійну кар’єру штангіста. Тоді Леонід виграв свою першу медаль – із результатом у 415 кілограмів він посів третє місце на Чемпіонаті України. Та вже через чотири роки українець створив сенсацію на першості СРСР. Леонід із показником у 500 кілограмів став другим, поступившись визнаному чемпіону Юрію Власову 50-ма кілограмами. Саме відтоді Жаботинський і Власов стали непримиренними суперниками, за протистоянням яких слідкували не тільки у Радянському Союзі, а й у всьому світі.

Розквіт спортивної кар’єри Леоніда Жаботинського припав на початок 60-х років минулого століття. Свій перший із 19 світових рекордів атлет встановив у 1963 році на Чемпіонаті світу в Гельсінкі, де здобув бронзову медаль. До слова, єдину бронзу, адже відтоді медальні колекції Жаботинського поповнювалися нагородами виключно найвищого ґатунку.

Культовою перемогою Жаботинського стала звитяга на Олімпіаді в Токіо у 1964 році. Українцю вдалося встановити відразу 2 олімпійських рекорди й 1 світовий та випередити принципового суперника – партнера по збірній СРСР, незмінного чемпіона, москвича Юрія Власова. На наступний день після змагань японські газети рясніли заголовками: «Хто не дивився протистояння між Власовим і Жаботинським – той не бачив Олімпійських ігор». За неймовірну звитягу українцю довірили нести 16-кілограмовий прапор СРСР на закритті Олімпіади-64.

За чотири роки Жаботинський повторив свій успіх на Олімпіаді в Мехіко у 1968 році, став дворазовим чемпіоном Європи та чотири рази отримав звання найсильнішого штангіста планети. Проте у 1969 році Жаботинський залишає спорт на довгі чотири роки – через травму спини. Та своє повернення атлет відзначив черговою перемогою на кубку СРСР та світовим рекордом у ривку, піднявши штангу у 183,5 кілограмів. Свій останній світовий рекорд Жаботинський встановив у 1974 році на Чемпіонаті Збройних сил СРСР, покращивши особистий результат у ривку на 2 кілограми.

Через постійні травми Леоніду Жаботинському довелося достроково завершити професійну спортивну кар’єру. Деякий час він тренував збірну Збройних сил СРСР та навіть працював військовим радником на Мадагаскарі. Водночас Жаботинський займався наукою: захистив кандидатську дисертацію у Київському інституті фізкультури. На початку 90-х викладав у Московському торговому інституті, став доцентом, а згодом – професором. Із 1996 року Жаботинський займав посаду проректора з виховної роботи Московського інституту підприємництва і права.

Після тривалої хвороби у віці 77 років серце Леоніда Жаботинського зупинилося. 16 січня 2016 року видатного важкоатлета поховали на Первомайському кладовищі в Запоріжжі, у місті, яке Жаботинський вважав рідним.

Більше дивіться у відео

Дивіться також:  Як маловідомий тренер із львівської глибинки змусив тремтіти всю Європу

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

09.04.2018
Загрузка...

Дивіться на ICTV


Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: