УКР

Video: Як Кремль силою окупував Чехословаччину?

У 50-ту річницю «Празької весни» під посольством РФ у Празі чехи протестують. Люди не забули жертв вторгнення військ Радянського Союзу і країн Варшавського договору і вимагають скорочення російського дипломатичного представництва у Чехії.

Прага фото

1968 рік. Першим секретарем компартії Словаччини обирають Александра Дубчека. З новими реформами у Чехословаччині починається розквіт. Відбувається децентралізація влади, допуск робітників адміністративного управління, лібералізація медіа, реабілітація репресованих, скасування цензури, розробляються проекти ринкових реформ, самостійної зовнішньої політики і федералізації країни. Дубчек має твердий намір створити «соціалізм із людським обличчям» –  поєднати радянське «соціалістичне будівництво» із європейською соціал-демократією. Того ж року президентом країни стає Людвік Свобода, який у всьому підтримує Дубчека.

Люди з ентузіазмом підтримали реформи. Але Радянський Союз ініціативи ЧССР збентежили. Вплив Кремля на республіку все зменшувався, і у Москві почалася паніка. Окрім того, Чехословаччина залишалася єдиною країною Організації Варшавського договору, де не було радянських військових баз. Не довго думаючи, лідери СРСР вирішили діяти традиційними для себе методами – вторгнення і окупація.

Військову операцію назвали «Дунай». СРСР, Німецька Демократична Республіка (Східна Німеччина), Польща, Болгарія та Угорщина виплеснули на територію невеликої країни одразу близько 500 тисяч солдатів за підтримки 5 тисяч танків і БТР. Левова частка інтервентів – це були саме радянські війська.

Усе почалося 21 серпня о другій ночі. Радянський пасажирський літак попросив здійснити посадку на празькому аеродромі через начебто технічні несправності на борту. Після посадки з літака вибігли десантники, які захопили всі об'єкти аеропорту, включно з його диспетчерською вежею. Після цього там почали сідати радянські військо-транспортні літаки із солдатами та технікою. За добу у Празі, Брно та Братиславі були блоковані основні дороги, мости, виїзди з міст, зайняті будівлі радіо і телебачення, друкарні і вокзали, телеграф і Головпоштамт, будівлі компартії і уряду ЧССР, а також штаби військових частин і підприємства військової промисловості.

У Празі терміново зібралася президія Компартії республіки на чолі з реформатором Александром Дубчеком. Більшість її членів підтримали заяву, що засуджує силову операцію радянських військ.

У перші місяці після вторгнення, з серпня по грудень, загинуло не менше ніж 137 осіб, а поранено понад півтисячі громадян Чехословаччини. Найбільша кількість постраждалих була у Празі в районі Чеського радіо. Будівля його редакції стала епіцентром народного протесту проти військ, що вторглися. Люди гинули від куль радянських солдатів, під гусеницями танків і колесами техніки, у вогні підпалених бойових машин, палива і боєприпасів.

Лише у 1989 році керівники СРСР, Болгарії, Угорщини, НДР, Польщі визнали події 1968 року «неправомірним актом втручання у внутрішні справи суверенної країни». Попри це, за результатами опитування, проведеного «Левада-центром» цього року, майже половина росіян досі нічого не знають про вторгнення радянських військ у Чехословаччину, а 36% вважають, що вторгнення було обґрунтованим.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: Українці громили фашистів в Іспанії

Як Кремль силою окупував Чехословаччину?

0 Коментувати

У 50-ту річницю «Празької весни» під посольством РФ у Празі чехи протестують. Люди не забули жертв вторгнення військ Радянського Союзу і країн Варшавського договору і вимагають скорочення російського дипломатичного представництва у Чехії.

Прага фото

1968 рік. Першим секретарем компартії Словаччини обирають Александра Дубчека. З новими реформами у Чехословаччині починається розквіт. Відбувається децентралізація влади, допуск робітників адміністративного управління, лібералізація медіа, реабілітація репресованих, скасування цензури, розробляються проекти ринкових реформ, самостійної зовнішньої політики і федералізації країни. Дубчек має твердий намір створити «соціалізм із людським обличчям» –  поєднати радянське «соціалістичне будівництво» із європейською соціал-демократією. Того ж року президентом країни стає Людвік Свобода, який у всьому підтримує Дубчека.

Люди з ентузіазмом підтримали реформи. Але Радянський Союз ініціативи ЧССР збентежили. Вплив Кремля на республіку все зменшувався, і у Москві почалася паніка. Окрім того, Чехословаччина залишалася єдиною країною Організації Варшавського договору, де не було радянських військових баз. Не довго думаючи, лідери СРСР вирішили діяти традиційними для себе методами – вторгнення і окупація.

Військову операцію назвали «Дунай». СРСР, Німецька Демократична Республіка (Східна Німеччина), Польща, Болгарія та Угорщина виплеснули на територію невеликої країни одразу близько 500 тисяч солдатів за підтримки 5 тисяч танків і БТР. Левова частка інтервентів – це були саме радянські війська.

Усе почалося 21 серпня о другій ночі. Радянський пасажирський літак попросив здійснити посадку на празькому аеродромі через начебто технічні несправності на борту. Після посадки з літака вибігли десантники, які захопили всі об’єкти аеропорту, включно з його диспетчерською вежею. Після цього там почали сідати радянські військо-транспортні літаки із солдатами та технікою. За добу у Празі, Брно та Братиславі були блоковані основні дороги, мости, виїзди з міст, зайняті будівлі радіо і телебачення, друкарні і вокзали, телеграф і Головпоштамт, будівлі компартії і уряду ЧССР, а також штаби військових частин і підприємства військової промисловості.

У Празі терміново зібралася президія Компартії республіки на чолі з реформатором Александром Дубчеком. Більшість її членів підтримали заяву, що засуджує силову операцію радянських військ.

У перші місяці після вторгнення, з серпня по грудень, загинуло не менше ніж 137 осіб, а поранено понад півтисячі громадян Чехословаччини. Найбільша кількість постраждалих була у Празі в районі Чеського радіо. Будівля його редакції стала епіцентром народного протесту проти військ, що вторглися. Люди гинули від куль радянських солдатів, під гусеницями танків і колесами техніки, у вогні підпалених бойових машин, палива і боєприпасів.

Лише у 1989 році керівники СРСР, Болгарії, Угорщини, НДР, Польщі визнали події 1968 року «неправомірним актом втручання у внутрішні справи суверенної країни». Попри це, за результатами опитування, проведеного «Левада-центром» цього року, майже половина росіян досі нічого не знають про вторгнення радянських військ у Чехословаччину, а 36% вважають, що вторгнення було обґрунтованим.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: Українці громили фашистів в Іспанії

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

27.08.2018 17:30
Завантаження...

Топ відео

    Поки що немає матеріалів ...

Гарячі матеріали

    Поки що немає матеріалів ...

Дивіться на ICTV


Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: