День перемоги – це вічна пам’ять про тих, хто віддав своє життя заради нашого. Учасники тієї війни самовіддано захищали Батьківщину. Втім, на фронті знайшлося місце й щирому, палкому коханню.
Журналіст “Ранку у Великому Місті” Даша Селфі привітала ветеранів із Днем перемоги і не втратила можливості поспілкуватися з ними.
За яких обставин ви дізналися про перемогу? Що ви відчули?
– Немає стрільби, тихо, спокійно.
– Ну ми там стоїмо, куримо. Приходять хлопці, кажуть – чого ви курите – перемога!
– Я дізналася о другій годині ночі. Так танцювали, радість була величезна!
– Я як завив! А хлопці башмаками в мене… А я їм – хлопці, перемога!
– Мало того, що живими залишилися – не скалічені.
– Ми пищали, кричали, танцювали…
– Командир мій, наприклад, дістав пістолет і почав стріляти, радіючи.
– Обіймалися, цілувалися… Ось що таке емоції!
– Більшого щастя для нас не було.
Розкажіть про кохання на фронті
– Ой Боже мій, Боже…
– Чекала мене одна, проводжала… Уже 64 роки, як ми одружилися.
– Струнка, гарна, симпатична медсестра, яка витягала з бою поранених.
– З восьмого класу – і на все життя. На все життя! І фронт, і життя, і кохання…
– Я наприкінці війни покохала і ми одружилися. Мій чоловік був моїм командиром.
– Кудись я пробігав, не пам’ятаю, відкриваю двері – а вони цілуються.
