В Україні зареєстровано більше ніж 350 політичних партій. Правда, абсолютна більшість з них – не діючі. Навіщо так багато? Можливо, тому що партіями в Україні просто торгують? Бувають навіть акції та сезонні знижки.
Реально працюючих партій, за підрахунками експертів, в Україні не більше ніж 50-70. Інші існують просто на папері. Для когось політична партія – це звичайне марнославство, для інших – елемент захисту шляхом надання політичного забарвлення кримінальним справам, порушеним проти певної особи. А для когось – добре прорахований бізнес.
В Україні існує цілий чорний ринок політичних партій, наголошують фахівці. Процес реєстрації політичної сили досить складний – необхідно створити регіональні осередки, зібрати підписи людей у декількох регіонах, заплатити реєстраційний збір. Тому в країні є юристи чи цілі компанії, які спеціалізуються саме на реєстрації політичних партій і їхньому подальшому продажі. Це вже відлагоджений механізм. У таких спеціалістів є зв’язки у Міністерстві юстиції, де часто закривають очі на неповну відповідність документів при реєстрації. Одна людина чи компанія може володіти пакетом із декількох партій одразу. Тому, коли політик збирається брати участь у виборах, він приходить до них, а не сам проходить усю довгу процедуру реєстрації політичної сили, пояснюють експерти.
Причому деякі компанії навіть не приховують, що надають такі послуги. Наприклад, оголошення про продаж політичних партій ми знайшли на сайті юридичної кампанії Правова допомога. Мінімальна вартість – 25 тисяч доларів. Ціни на політичні партії варіюються в залежності від року реєстрації – чим старша, тим дорожча. А також наявності осередків, партійних засобів масової інформації, наближення виборів. Так партії, з моменту реєстрації яких не пройшло і року, можуть коштувати від 20 до 45 тисяч доларів. Більше ніж рік – від 50 тисяч доларів, партії, яким більше ніж 3 роки – до 100 тисяч доларів і більше. Непоганий бізнес. І податки з нього точно не сплачують.
Утім, продаж партій – далеко не єдиний спосіб заробити на них. Під час виборів партії торгують місцями у виборчих комісіях. Навіть найбільш технічний кандидат, ім’я якого буде збігатися з персонажем мультфільму, а в Україні і такі є, може делегувати своїх представників в окружні і дільничні виборчі комісії. Вибороти певну кількість місць на жеребкуванні, а потім продати їх політичним силам, які дійсно борються за перемогу та для яких важливо контролювати діяльність виборчих комісій. У великих партій є по декілька таких штучних політичних сил лише заради наповнення виборчкомів, відзначають експерти. Свідчення про оплату подібних послуг, наприклад, містилися у відомій Амбарній книзі Партії Регіонів.
Також партії користуються певними привілеями від держави. Наприклад, можуть орендувати комунальну нерухомість за символічну плату. Начебто під партійний офіс чи приймальню, а потім віддати в оренду її вже за комерційними цінами чи організувати там підприємство. А виходить, що платять за це платники податків, тобто ми з вами.
Постає питання: як під час виборів відрізнити фіктивну партію від реально діючої?
«Якщо ви бачите партію з дуже привабливою, дуже гучною назвою, то ви повинні звернути увагу – чи має ця партія офіційний сайт, чи поновлюється там інформація про діяльність самої політичної партії, чи брала партія участь у виборах, чи брала партія участь у виборах до ОТГ. Якщо відповідей на ці питання немає, перед вами класична, мертва, штучна партія, яка лише формально зареєстрована, але жодної партійної діяльності не проводить», – розповідає голова Комітету виборців України Олексій Кошель.
Дивіться також: Політична реклама: які таємні знаки використовують політтехнологи?