В Україні полюють на громадських активістів

Від залякувань, погроз та побиття справа дійшла вже до обливання кислотою та навіть убивств. При цьому притягувати винних до відповідальності правоохоронці чомусь не поспішають.

Лише за останні місяці в Одеській області нападали на лідера місцевого Автомайдану Віталія Устименка, двічі – на лідера одеського «Правого Сектору» Сергія Стерненка. Хоча Стерненко, наприклад, неодноразово просив поліцію надати йому охорону. У Донецькій області активісту спалили автомобіль, а в Харківській побили депутата обладміністрації, голову місцевої антикорупційної організації Дмитра Булаха.

Безкарність породжує нові злочини. І ось у Бердянську Запорізької області 31 липня на власному подвір’ї розстріляли учасника АТО і громадського активіста Віталія «Сармата» Олешка. А в Херсоні того ж дня із кислотою напали на співробітницю Херсонської міськради та активістку Катерину Гандзюк. Унаслідок нападу Гандзюк отримала хімічний опік більше ніж 30% тіла. Вражені обличчя, очі, шия, тулуб, рука. Активістка знаходиться у стабільно важкому стані, її перевезуть на лікування до Києва.

«В Україні життя людини коштує дуже дешево. Для людей, які мають гроші, які мають владу, і яким дуже незручно чути критику активістів, дуже дешево найняти тітушок для того, щоб залякати активіста, покалічити активіста і прибрати в нього натхнення, бажання і взагалі фізичну можливість далі займатися своєю громадською діяльністю», – каже виконавчий директор Центру протидії корупції Дар’я Каленюк.

Напади на Олешка та Гандзюк об’єднує той факт, що обидва нищівно критикували місцевих царьків та були досить відомими й популярними у своїх містах особистостями. «Сармат» Олешко потрапив у полон до бойовиків на Донбасі, отримав орден «За мужність», у Бердянську опікувався комунальними проблемами, викривав корупцію місцевої влади. Соратники Олешка підозрюють у замовленні його вбивства колишнього мера Бердянська, депутата Верховної Ради Олександра Пономарьова. Мовляв, у них був давній публічний конфлікт. Поліція обіцяє розглянути цю версію злочину та вже затримала перших підозрюваних – до речі, також ветеранів бойових дій на Донбасі.

Гандзюк же активно критикувала роботу правоохоронних органів у Херсоні. Від того, щоб не спустити справу активістки на гальмах місцевих правоохоронців, вже застерегли навіть міжнародні організації.

Активісти пов’язують напади на своїх колег із відсутністю реальної реформи правоохоронних органів в Україні. Так, на папері вона відбулася, і чиновники не перестануть звітувати про перемоги реформи. Але на практиці ми бачимо, що в органи повернулося чимало старих кадрів, які підпадали під люстрацію, збереглися корупційні схеми, зв’язки. Як і в домайданні часи, замість того, щоб розслідувати факти побиття активістів чи журналістів, правоохоронці навпаки частіше покривають замовників та виконавців цих атак. Через це активісти вимагають звільнення очільників правоохоронних органів – МВС, СБУ, Генеральної прокуратури. Але остерігаються, що напади продовжаться.

Напади на активістів в Україні – підтвердження того, що їх бояться. Тому не можна проходити повз атаки на громадських діячів, вони мають бути резонансними та за них мають карати. Інакше обурене суспільство знову візьме ініціативу у свої руки. Україною може прокотитися хвиля самосудів, як це було колись у Врадіївці.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: Проти борців із корупцією використовують методи режиму Януковича