УКР
УКР

Video: В СРСР масово розстрілювали глухонімих

У 1937 році у Ленінграді розстріляли 34 представників місцевої громади глухонімих. У НКВС сфальшували кримінальну справу та інкримінували невинним ленінградцям п’ятдесят восьму статтю карного кодексу – антирадянська діяльність. Мовляв, глухонімі створили терористичне угрупування та розповсюджували агітаційні листівки.

У 30 роках минулого століття в СРСР у товаристві глухонімих було офіційно зареєстровано понад 30 тисяч людей. Майже 6 тисяч жили в Ленінграді. Кожен займався своєю справою. Хтось працював на заводі, хтось був спортсменом. Але всіх їх об’єднав театр. На рахунку трупи глухонімих вже були постановки «Отелло» та «Ромео і Джульєтта». Драмгурток Ленінградського товариства глухонімих, власне, готував виставу «Як гартувалась сталь» за романом Миколи Островського. Під час генеральної репетиції у серпні 1937 року у зал увірвалися двоє НКВСників.

Раніше ми писали, що В СРСР масово розстрілювали малолітніх дітей

Молодики у штатському затримали режисера трупи Михайла Тагера-Кар’єлі. Під час обшуку у театрі агенти спецслужб виявили шпаги та рапіри. Це був театральний реквізит, проте НКВС не зважав ні на які аргументи. Тагера-Кар’єлі та інших учасників вистави, інвалідів слуху, заарештували і доправили у Великий дім, так, за згадками сучасників, тоді називали легендарну будівлю на Літєйному. Допит вели через сурдоперекладачів. Були також затримані близькі друзі та родичі членів Ленінградського товариства глухонімих.

Усього НКВС було затримано 55 осіб. Так почали розкручувати та фальшувати справу «терористичного угрупування глухонімих». Їх звинуватили у створенні фашистсько-терористичної організації, нібито пов'язаної з німецьким консульством. За версією слідства, вони начебто готували терористичні акти проти керівників партії і уряду СРСР, які планували здійснити на Червоній площі в Москві і на площі біля Смольного, а також поширювали в Ленінграді контрреволюційну літературу.

Приводом для розкрутки фантастичної справи стала нелегальна діяльність членів товариства. Вони збирали гроші на будівництво науково-практичного інституту захворювань вуха, горла та носа. Також зібрані гроші передавали на будівництво літаків та танків. Усім, хто жертвував гроші, глухонімі дарували саморобні поштові листівки. Саме за цей факт і зачепилося слідство. За їхньою версією, члени товариства займалися спекуляцією кустарними художніми листівками на вокзалах і в приміських поїздах.

Під час обшуку вдома у одного з затриманих на ім’я Олександр Стадніков з-поміж півтори тисячі готових листівок знайшли декілька із зображенням Гітлера. Так до карної справи додали статтю за антирадянську агітацію та контрреволюційну діяльність. Насправді листівки виявилися простими вкладишами з упаковок німецьких цигарок, їх Стаднікову подарував емігрант з Німеччини, глухонімий Альберт Блюм. Він приїхав до СРСР, аби допомогти будувати соціалізм, проте став жертвою нещадної машини репресій.

Після довготривалих катувань та побоїв фігуранти справи підписали зізнання. Рішенням особливої трійки УНКВС у грудні того ж року 34 людини з числа глухонімих були засуджені до розстрілу, а 19 осіб відправили в табори на 10 років. Наймолодшому з розстріляних було всього 22 роки, а найстаршому – 64. Реабілітували засуджених навіть не після смерті Сталіна. У 1940 році, коли Лаврентій Берія замінив на посту наркома внутрішніх справ Єжова, з таборів випустили тих фігурантів справи, хто ще лишався живим. Вони повернулися додому, а їхнє місце у висилках зайняли слідчі, які власноруч сфальшували одну з найжахливіших репресивних справ – справу глухонімих.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: Понад два мільйони людей стали жертвами каральної психіатрії в СРСР

В СРСР масово розстрілювали глухонімих

0 - 0 Коментувати

У 1937 році у Ленінграді розстріляли 34 представників місцевої громади глухонімих. У НКВС сфальшували кримінальну справу та інкримінували невинним ленінградцям п’ятдесят восьму статтю карного кодексу – антирадянська діяльність. Мовляв, глухонімі створили терористичне угрупування та розповсюджували агітаційні листівки.

У 30 роках минулого століття в СРСР у товаристві глухонімих було офіційно зареєстровано понад 30 тисяч людей. Майже 6 тисяч жили в Ленінграді. Кожен займався своєю справою. Хтось працював на заводі, хтось був спортсменом. Але всіх їх об’єднав театр. На рахунку трупи глухонімих вже були постановки «Отелло» та «Ромео і Джульєтта». Драмгурток Ленінградського товариства глухонімих, власне, готував виставу «Як гартувалась сталь» за романом Миколи Островського. Під час генеральної репетиції у серпні 1937 року у зал увірвалися двоє НКВСників.

Раніше ми писали, що В СРСР масово розстрілювали малолітніх дітей

Молодики у штатському затримали режисера трупи Михайла Тагера-Кар’єлі. Під час обшуку у театрі агенти спецслужб виявили шпаги та рапіри. Це був театральний реквізит, проте НКВС не зважав ні на які аргументи. Тагера-Кар’єлі та інших учасників вистави, інвалідів слуху, заарештували і доправили у Великий дім, так, за згадками сучасників, тоді називали легендарну будівлю на Літєйному. Допит вели через сурдоперекладачів. Були також затримані близькі друзі та родичі членів Ленінградського товариства глухонімих.

Усього НКВС було затримано 55 осіб. Так почали розкручувати та фальшувати справу «терористичного угрупування глухонімих». Їх звинуватили у створенні фашистсько-терористичної організації, нібито пов’язаної з німецьким консульством. За версією слідства, вони начебто готували терористичні акти проти керівників партії і уряду СРСР, які планували здійснити на Червоній площі в Москві і на площі біля Смольного, а також поширювали в Ленінграді контрреволюційну літературу.

Приводом для розкрутки фантастичної справи стала нелегальна діяльність членів товариства. Вони збирали гроші на будівництво науково-практичного інституту захворювань вуха, горла та носа. Також зібрані гроші передавали на будівництво літаків та танків. Усім, хто жертвував гроші, глухонімі дарували саморобні поштові листівки. Саме за цей факт і зачепилося слідство. За їхньою версією, члени товариства займалися спекуляцією кустарними художніми листівками на вокзалах і в приміських поїздах.

Під час обшуку вдома у одного з затриманих на ім’я Олександр Стадніков з-поміж півтори тисячі готових листівок знайшли декілька із зображенням Гітлера. Так до карної справи додали статтю за антирадянську агітацію та контрреволюційну діяльність. Насправді листівки виявилися простими вкладишами з упаковок німецьких цигарок, їх Стаднікову подарував емігрант з Німеччини, глухонімий Альберт Блюм. Він приїхав до СРСР, аби допомогти будувати соціалізм, проте став жертвою нещадної машини репресій.

Після довготривалих катувань та побоїв фігуранти справи підписали зізнання. Рішенням особливої трійки УНКВС у грудні того ж року 34 людини з числа глухонімих були засуджені до розстрілу, а 19 осіб відправили в табори на 10 років. Наймолодшому з розстріляних було всього 22 роки, а найстаршому – 64. Реабілітували засуджених навіть не після смерті Сталіна. У 1940 році, коли Лаврентій Берія замінив на посту наркома внутрішніх справ Єжова, з таборів випустили тих фігурантів справи, хто ще лишався живим. Вони повернулися додому, а їхнє місце у висилках зайняли слідчі, які власноруч сфальшували одну з найжахливіших репресивних справ – справу глухонімих.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: Понад два мільйони людей стали жертвами каральної психіатрії в СРСР

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

04.11.2017
Загрузка...

Дивіться на ICTV


Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: