УКР
УКР

Video: В СРСР хімічну та бактеріологічну зброю випробовували на людях

Його називали лісом спеки, а москвичі і досі бояться заходити до Кузьмінського парку. Ще нещодавно у лісосмузі в Підмосков’ї, усупереч міжнародним конвенціям, існував спеціальний таємний полігон з виготовлення та тестування хімічної та бактеріологічної зброї. Тут протягом багатьох років випробовували дію отруйних речовин на тваринах, а також на людях.

1919 рік. У Кремлі ухвалили рішення про створення спеціального полігону з лабораторією для виробництва та тестування отруйних речовин. Вибір пав на Кузьминську лісосмугу, що знаходилась у 30 км від околиці тодішньої Москви.

Починаючи з 20-х років вчені почали створювати нові види хімічної зброї. Наприклад, легендарний радянський іприт. Вдихання парів цієї речовини впливали на дихальну функцію, викликали набряки та вбивали людину. У рідкому ж стані при потраплянні на шкіру та очі утворювались виразки, а зір пропадав назавжди. Лише в період з 1930 до 1935 року задокументовано проведення 6-ти тисяч дослідів на тваринах і людях.

У 1927 році на Кузьмінському полігоні випробували новостворену біологічну зброю – на домашніх козах застосували спори сибірської виразки. За кілька днів усі піддослідні тварини померли, і їх просто закопали у тому ж лісі. Але спори сибірської виразки можуть жити протягом 150 років, і задля уникнення розповсюдження інфекції, джерело хвороби треба ізолювати в бетонних могильниках. Проте цього не зробили, а поховання інфікованих кіз і досі не знайшли.

У червні 1937 року, начальник хімічного управління написав доповідну записку наркому оборони Клименту Ворошилову і попросив санкціонувати проведення дослідів саме на людях. І такий дозвіл отримав. Випробовували іприт переважно на ув’язнених. Речовину крапали на шкіру, яка майже миттєво покривалась пухирями та виразками. Але ці досліди виходили з-під контролю. У 1939 році парами іприту були уражені 69 осіб – студенти хімзагонів та їхні викладачі. Ставали жертвами хімічної зброї навіть діти. У 1937 році пацієнти санаторно-лікувального табору отримали легкі ураження легенів. А причиною стали випробування отруйного газу на конях.

Після Другої світової війни до піддослідних застосовували гази зорін та зоман нервово-паралітичної дії. Їх розвіювали літаками просто над Кузьмінською лісосмугою. Повністю полігон закрили тільки у 1992 році, коли розголосу набрала інформація про порушення Женевської та Паризької конвенцій.

Ліс спеки і досі є небезпечним. Концентрація миш’яку, який утворюється під час розпаду хімічної зброї, перевищує норму у 550 разів! Екологи постійно знаходять нові поховання хімічних відходів отруйних речовин, яких за часів СРСР виготовили понад 200 тонн. Наразі знайшли й утилізували тільки 40. Місце знаходження щонайменше 160 тонн отрути невідоме.

Більше дивіться у відео

Нагадаємо, раніше ми розповідали про те, що Подвиг панфіловців виявився вигадкою російської пропаганди

 

В СРСР хімічну та бактеріологічну зброю випробовували на людях

0 - 0 Коментувати

Його називали лісом спеки, а москвичі і досі бояться заходити до Кузьмінського парку. Ще нещодавно у лісосмузі в Підмосков’ї, усупереч міжнародним конвенціям, існував спеціальний таємний полігон з виготовлення та тестування хімічної та бактеріологічної зброї. Тут протягом багатьох років випробовували дію отруйних речовин на тваринах, а також на людях.

1919 рік. У Кремлі ухвалили рішення про створення спеціального полігону з лабораторією для виробництва та тестування отруйних речовин. Вибір пав на Кузьминську лісосмугу, що знаходилась у 30 км від околиці тодішньої Москви.

Починаючи з 20-х років вчені почали створювати нові види хімічної зброї. Наприклад, легендарний радянський іприт. Вдихання парів цієї речовини впливали на дихальну функцію, викликали набряки та вбивали людину. У рідкому ж стані при потраплянні на шкіру та очі утворювались виразки, а зір пропадав назавжди. Лише в період з 1930 до 1935 року задокументовано проведення 6-ти тисяч дослідів на тваринах і людях.

У 1927 році на Кузьмінському полігоні випробували новостворену біологічну зброю – на домашніх козах застосували спори сибірської виразки. За кілька днів усі піддослідні тварини померли, і їх просто закопали у тому ж лісі. Але спори сибірської виразки можуть жити протягом 150 років, і задля уникнення розповсюдження інфекції, джерело хвороби треба ізолювати в бетонних могильниках. Проте цього не зробили, а поховання інфікованих кіз і досі не знайшли.

У червні 1937 року, начальник хімічного управління написав доповідну записку наркому оборони Клименту Ворошилову і попросив санкціонувати проведення дослідів саме на людях. І такий дозвіл отримав. Випробовували іприт переважно на ув’язнених. Речовину крапали на шкіру, яка майже миттєво покривалась пухирями та виразками. Але ці досліди виходили з-під контролю. У 1939 році парами іприту були уражені 69 осіб – студенти хімзагонів та їхні викладачі. Ставали жертвами хімічної зброї навіть діти. У 1937 році пацієнти санаторно-лікувального табору отримали легкі ураження легенів. А причиною стали випробування отруйного газу на конях.

Після Другої світової війни до піддослідних застосовували гази зорін та зоман нервово-паралітичної дії. Їх розвіювали літаками просто над Кузьмінською лісосмугою. Повністю полігон закрили тільки у 1992 році, коли розголосу набрала інформація про порушення Женевської та Паризької конвенцій.

Ліс спеки і досі є небезпечним. Концентрація миш’яку, який утворюється під час розпаду хімічної зброї, перевищує норму у 550 разів! Екологи постійно знаходять нові поховання хімічних відходів отруйних речовин, яких за часів СРСР виготовили понад 200 тонн. Наразі знайшли й утилізували тільки 40. Місце знаходження щонайменше 160 тонн отрути невідоме.

Більше дивіться у відео

Нагадаємо, раніше ми розповідали про те, що Подвиг панфіловців виявився вигадкою російської пропаганди

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

27.09.2017
Загрузка...

Дивіться на ICTV


Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: