УКР
УКР

Video: В Інтернеті намагаються очорнити Святослава Вакарчука за допомогою маніпуляцій

Не кожен здатний розпізнати маніпуляції громадською думкою. Вони часто маскуються за авторитетними джерелами чи громадською активністю. Шеф-редактор «Ранку у Великому Місті» Костянтин Ігнатчук нещодавно зіткнувся з проявом однієї з таких маніпуляцій.

Святслав Вакарчук фото

Днями мені в Youtube на очі потрапив один ролик. Він вискочив як реклама перед переглядом кліпу, який я хотів подивитися. Це були уривки інтервю всесвітньовідомого фінансиста Джорджа Сороса з українськими субтитрами. Ролик обіцяв, що незабаром Сорос вчинить щось жахливе в Україні. І раптом я осягнув, як нахабно, грубо і цинічно хтось намагається маніпулювати нашою думкою. Спробую пояснити все по-порядку.

При чому тут Сорос і Україна? Інтерв’ю, яке використали для замовного ролика, було записане 20 років тому американським каналом CBS. Зрозуміло, що фрази вирвали з контексту і перекрутили їхню суть. Ролик був створений у примітивному а-ля блогерському стилі. Хоча він йшов як проплачена реклама. Остання активність фінансиста Джорджа Сороса, пов’язана з нашою державою, була ще років 15 тому. Тоді він активно підтримував громадські рухи в нашій державі, надаючи їм гранти.

Виявилося, що зараз його передусім переймає доля Євросоюзу. Про Україну він не згадує. Тоді чому раптом Сорос з’явився в українському сегменті Youtube та ще й в такому негативному контексті? Низка українських Інтернет-видань написала з посиланням на статтю в американській газеті The Washington Times, що Сорос спонсорує співака Святослава Вакарчука і готує того до майбутніх президентських виборів. Першими інформацію розмістили сайти «Вєсті» та «Страна.ua», співвласником яких себе називає Ігор Гужва. Прокуратура завела на нього кримінальну справу за вимагання хабаря, і на початку року на він втік закордон. Також одним із перших статтю опублікував сайт «Украина.ру», який належить сумнозвісному російському пропагандистському інформагентству Russia Today. Після цього публікацію передрукували з десяток маргінальних Інтернет-ресурсів.

Я зацікавився першоджерелом – статтею у The Washington Times. Це газета республіканської партії США. Проте публікація про Сороса не була редакційною статтею, а знаходилася у розділі «Думки», тобто це колонка незалежних авторів, під якими видання зазвичай пишуть: «Думки авторів можуть не співпадати з позицією редакції».

Автор статті – якийсь експерт Тодд Вуд. У 90-х він служив пілотом військового гелікоптера. У двохтисячних перекваліфікувався у фінансиста. А коли й цим не склалося, став експертом з Росії та країн колишнього Радянського Союзу. Він є головним редактором сайту «Царізм.ком», а на його сторінці вказано, що він живе між Вашингтоном та Москвою. Зрозуміло, що стаття у The Washington Times – це заказуха, і її мета – очорнити Вакарчука. Це улюблений прийом пропагандистів – надрукувати замітку у авторитетному виданні, а потім видавати її за редакційну статтю, таким чином надаючи легітимності відвертій брехні.

Але кому знадобилася уся ця складна і недешева медіакампанія? Відповідь очевидна. Комусь із лідерів політичних рейтингів. Хто боїться, що Святослав Вакарчук справді піде в президенти. І хоча він досі лише спростовував свою участь у майбутніх президентських виборах, нинішня хвиля чорного піару проти нього – це попередження.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: Вакарчук та Зеленський: чи є в артистів реальний шанс стати президентом?

В Інтернеті намагаються очорнити Святослава Вакарчука за допомогою маніпуляцій

0 - 0 Коментувати

Не кожен здатний розпізнати маніпуляції громадською думкою. Вони часто маскуються за авторитетними джерелами чи громадською активністю. Шеф-редактор «Ранку у Великому Місті» Костянтин Ігнатчук нещодавно зіткнувся з проявом однієї з таких маніпуляцій.

Святслав Вакарчук фото

Днями мені в Youtube на очі потрапив один ролик. Він вискочив як реклама перед переглядом кліпу, який я хотів подивитися. Це були уривки інтервю всесвітньовідомого фінансиста Джорджа Сороса з українськими субтитрами. Ролик обіцяв, що незабаром Сорос вчинить щось жахливе в Україні. І раптом я осягнув, як нахабно, грубо і цинічно хтось намагається маніпулювати нашою думкою. Спробую пояснити все по-порядку.

При чому тут Сорос і Україна? Інтерв’ю, яке використали для замовного ролика, було записане 20 років тому американським каналом CBS. Зрозуміло, що фрази вирвали з контексту і перекрутили їхню суть. Ролик був створений у примітивному а-ля блогерському стилі. Хоча він йшов як проплачена реклама. Остання активність фінансиста Джорджа Сороса, пов’язана з нашою державою, була ще років 15 тому. Тоді він активно підтримував громадські рухи в нашій державі, надаючи їм гранти.

Виявилося, що зараз його передусім переймає доля Євросоюзу. Про Україну він не згадує. Тоді чому раптом Сорос з’явився в українському сегменті Youtube та ще й в такому негативному контексті? Низка українських Інтернет-видань написала з посиланням на статтю в американській газеті The Washington Times, що Сорос спонсорує співака Святослава Вакарчука і готує того до майбутніх президентських виборів. Першими інформацію розмістили сайти «Вєсті» та «Страна.ua», співвласником яких себе називає Ігор Гужва. Прокуратура завела на нього кримінальну справу за вимагання хабаря, і на початку року на він втік закордон. Також одним із перших статтю опублікував сайт «Украина.ру», який належить сумнозвісному російському пропагандистському інформагентству Russia Today. Після цього публікацію передрукували з десяток маргінальних Інтернет-ресурсів.

Я зацікавився першоджерелом – статтею у The Washington Times. Це газета республіканської партії США. Проте публікація про Сороса не була редакційною статтею, а знаходилася у розділі «Думки», тобто це колонка незалежних авторів, під якими видання зазвичай пишуть: «Думки авторів можуть не співпадати з позицією редакції».

Автор статті – якийсь експерт Тодд Вуд. У 90-х він служив пілотом військового гелікоптера. У двохтисячних перекваліфікувався у фінансиста. А коли й цим не склалося, став експертом з Росії та країн колишнього Радянського Союзу. Він є головним редактором сайту «Царізм.ком», а на його сторінці вказано, що він живе між Вашингтоном та Москвою. Зрозуміло, що стаття у The Washington Times – це заказуха, і її мета – очорнити Вакарчука. Це улюблений прийом пропагандистів – надрукувати замітку у авторитетному виданні, а потім видавати її за редакційну статтю, таким чином надаючи легітимності відвертій брехні.

Але кому знадобилася уся ця складна і недешева медіакампанія? Відповідь очевидна. Комусь із лідерів політичних рейтингів. Хто боїться, що Святослав Вакарчук справді піде в президенти. І хоча він досі лише спростовував свою участь у майбутніх президентських виборах, нинішня хвиля чорного піару проти нього – це попередження.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: Вакарчук та Зеленський: чи є в артистів реальний шанс стати президентом?

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

20.06.2018
Загрузка...

Дивіться на ICTV


Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: