УКР
УКР

Video: Усі міста і заводи Донбасу насправді створили європейці

Кремлівська пропаганда вигадала міф, мовляв, уся промисловість Донбасу – заслуга радянської влади. Та насправді майже усі великі міста, фабрики та заводи Донбасу створили європейці. Як Кремль приховав справжню історію українського євроепйського Донбасу? – дивіться у сюжеті «Міфи історії».

Кінець XVIII століття. Російська імперія переживає економічну кризу, до якої призвели постійні загарбницькі війни та відсталість промисловості. У цей самий час в українському Донбасі – небачений економічний підйом! Бельгійські інвестори вкладають у цей степовий та майже безлюдний регіон 550 мільйонів золотих франків. У перерахунку, сьогодні – це понад 7 мільярдів доларів! Кошти йдуть на розбудову промисловості та інфраструктури. Донбас у ті часи називали «бельгійською колонією» у складі Російської імперії. Завдяки багатству корисних копалин, дешевій робочій силі та великому ринку збуту дві третіх усіх інвестицій Бельгії спрямовуються саме на Донбас.

Слідом за бельгійцями в український Донбас приходять інвестори з інших європейських країн. Так виникають 4 умовних сфери впливу – так звана «бельгійська провінція» з центром у Луганську, «німецька земля» на півдні Донеччини, «французька область» в її східній частині та «англійський регіон» у центрі. Серцем “англійського регіону” був хутір Юзівка, який буквально на очах перетворився у промислове місто після побудови там у 1869 році металургійного заводу. Нині засноване британцями місто відоме під назвою Донецьк.

На початку ХХ століття Юзівка була європейським містом, в якому вирувало культурне життя, а за своєю архітектурою навіть нагадувало Львів. У 1900 році на Донбасі працювало близько 300 підприємств, більшість з яких – іноземні. Навколо створених європейцями фабрик та заводів виникли сучасні міста українського Донбасу – Лисичанськ, Єнакієве, Костянтинівка, Краматорськ, Горлівка, Дебальцеве. Слідом за інвесторами на Донбас цілими сім’ями переїжджають європейські інженери та робітники.

У ті часи зарплати на Донбасі теж були європейськими. міфи У своїй книзі «Спогади» Микита Хрущов писав, як у 1913 році він працював слюсарем машинобудівного заводу у Юзівці. Його власником був естонець Едуард Боссе. 19-річний Хрущов заробляв 45 рублів на місяць, у перерахунку, сьогодні – це понад 37 тисяч гривень! Так молодий слюсар, який працював на європейському заводі на Донбасі, міг дозволити собі купити 3-кімнатну квартиру у перший рік роботи.

Після жовтневого перевороту 1917 року до влади в Росії приходять більшовики. Усі європейські підприємства на Донбасі конфісковують на користь радянської влади, а їхніх іноземних власників та інженерів в опломбованих вагонах для худоби депортують за кордон. Одночасно бильшовицька пропаганда поширює міф, мовляв, мовляв, промисловий розвиток Донбасу – заслуга радянської влади. Для цього вони знищують майже усі документи, що свідчать про європейську історію регіону. Погрожуючи розстрілом, органи НКВС відбирають в українців акції та облігації європейських фабрик та заводів Донбасу. А підприємства перейменовують та прикрашають пам’ятниками вождів пролетаріату.

Перейменовують більшовики і міста. Так Юзівку, названу на честь її засновника - британця Джона Х’юза, перейменували у Сталіно, мистечко Бунге – у Єнакієве, Нью-Йорк – у Дзержинськ. Луганськ став Ворошиловградом, а німецьке містчеко Остхайм назвали, на честь ще одного радянського вождя – Тельманове.

На момент розпаду СРСР Донбас, який раніше називали «російською Америкою» та який разом з німецьким Рурським Регіоном був флагманом індустріальної Європи, поступово деградує. Недолуга політика радянського керівництва в економіці та промисловості призвела до того, що у 80-х роках Донбас перетворюється на відсталий регіон із нерентабельним виробництвом, де на багатьох заводах і досі працюють на обладнанні кінця XIX століття.

Більше дивіться у відео

Також дивіться: Російська пропаганда вигадала 3 міфи про український прапор

Усі міста і заводи Донбасу насправді створили європейці

0 - 0 Коментувати

Кремлівська пропаганда вигадала міф, мовляв, уся промисловість Донбасу – заслуга радянської влади. Та насправді майже усі великі міста, фабрики та заводи Донбасу створили європейці. Як Кремль приховав справжню історію українського євроепйського Донбасу? – дивіться у сюжеті «Міфи історії».

Кінець XVIII століття. Російська імперія переживає економічну кризу, до якої призвели постійні загарбницькі війни та відсталість промисловості. У цей самий час в українському Донбасі – небачений економічний підйом! Бельгійські інвестори вкладають у цей степовий та майже безлюдний регіон 550 мільйонів золотих франків. У перерахунку, сьогодні – це понад 7 мільярдів доларів! Кошти йдуть на розбудову промисловості та інфраструктури. Донбас у ті часи називали «бельгійською колонією» у складі Російської імперії. Завдяки багатству корисних копалин, дешевій робочій силі та великому ринку збуту дві третіх усіх інвестицій Бельгії спрямовуються саме на Донбас.

Слідом за бельгійцями в український Донбас приходять інвестори з інших європейських країн. Так виникають 4 умовних сфери впливу – так звана «бельгійська провінція» з центром у Луганську, «німецька земля» на півдні Донеччини, «французька область» в її східній частині та «англійський регіон» у центрі. Серцем “англійського регіону” був хутір Юзівка, який буквально на очах перетворився у промислове місто після побудови там у 1869 році металургійного заводу. Нині засноване британцями місто відоме під назвою Донецьк.

На початку ХХ століття Юзівка була європейським містом, в якому вирувало культурне життя, а за своєю архітектурою навіть нагадувало Львів. У 1900 році на Донбасі працювало близько 300 підприємств, більшість з яких – іноземні. Навколо створених європейцями фабрик та заводів виникли сучасні міста українського Донбасу – Лисичанськ, Єнакієве, Костянтинівка, Краматорськ, Горлівка, Дебальцеве. Слідом за інвесторами на Донбас цілими сім’ями переїжджають європейські інженери та робітники.

У ті часи зарплати на Донбасі теж були європейськими. міфи У своїй книзі «Спогади» Микита Хрущов писав, як у 1913 році він працював слюсарем машинобудівного заводу у Юзівці. Його власником був естонець Едуард Боссе. 19-річний Хрущов заробляв 45 рублів на місяць, у перерахунку, сьогодні – це понад 37 тисяч гривень! Так молодий слюсар, який працював на європейському заводі на Донбасі, міг дозволити собі купити 3-кімнатну квартиру у перший рік роботи.

Після жовтневого перевороту 1917 року до влади в Росії приходять більшовики. Усі європейські підприємства на Донбасі конфісковують на користь радянської влади, а їхніх іноземних власників та інженерів в опломбованих вагонах для худоби депортують за кордон. Одночасно бильшовицька пропаганда поширює міф, мовляв, мовляв, промисловий розвиток Донбасу – заслуга радянської влади. Для цього вони знищують майже усі документи, що свідчать про європейську історію регіону. Погрожуючи розстрілом, органи НКВС відбирають в українців акції та облігації європейських фабрик та заводів Донбасу. А підприємства перейменовують та прикрашають пам’ятниками вождів пролетаріату.

Перейменовують більшовики і міста. Так Юзівку, названу на честь її засновника – британця Джона Х’юза, перейменували у Сталіно, мистечко Бунге – у Єнакієве, Нью-Йорк – у Дзержинськ. Луганськ став Ворошиловградом, а німецьке містчеко Остхайм назвали, на честь ще одного радянського вождя – Тельманове.

На момент розпаду СРСР Донбас, який раніше називали «російською Америкою» та який разом з німецьким Рурським Регіоном був флагманом індустріальної Європи, поступово деградує. Недолуга політика радянського керівництва в економіці та промисловості призвела до того, що у 80-х роках Донбас перетворюється на відсталий регіон із нерентабельним виробництвом, де на багатьох заводах і досі працюють на обладнанні кінця XIX століття.

Більше дивіться у відео

Також дивіться: Російська пропаганда вигадала 3 міфи про український прапор

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

17.10.2017
Загрузка...

Дивіться на ICTV


Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: