Виготовлення ювелірних прикрас – справа нелегка. А покинути високооплачувану роботу, щоб піти вчитися на ювеліра – зможе не кожен. Але саме так зароджується своя справа.
Наталія Коваль колись працювала арт-директором у рекламному агентстві, та одного дня вирішила звільнитися і почала виготовляти унікальні прикраси з етнічними елементами.
Спершу Наталія хотіла просто розробляти дизайн для ювелірних прикрас. Довго шукала курси з ювелірної справи, та на практиці виявилося, що їх майже немає. Ледь-ледь знайшовся майстер, який проводить навчання молодим студентам. І коли Наталія пірнула в навчання, зрозуміла, що сама хоче зробити прикраси та власноруч донести їхню ідею.
Дівчина загорілася і почала активно вивчати тонкощі справи. Утім, батьки такій різкій зміні заняття не втішилися. Адже Наталія покинула дуже перспективну роботу.
Після 3-х місяців навчання Наталія забрала в тата всі інструменти, які їй могли знадобитися, отримала кілька спеціальних машин у подарунок від друзів і почала робити першу колекцію. Після кількох виробів зрозуміла, що це її справа, хоч через роботу руками тепер не походиш із гарним манікюром. А коли вироби побачив світ – зрозуміла, що це справжній кайф.
Та коли Наталія підрахувала кошти після першої колекції, зрозуміла, що вона зовсім не тямить в оцінці товару і значно прорахувалася щодо витрат і прибутку. Та засмучуватися не стала, знайшла курси, де навчили Наталію все правильно рахувати.
Завдяки досвіду на попередній роботі Наталія не мала проблем із розробкою сайту, дизайном упаковок та просуванням свого бренду. Адже все це вона вміє і робила сама, за власним задумом та ідеєю. І хоч жінка-ювелір – це поки незвично для українського ринку прикрас, Наталія сміливо робить свою справу.
Наталія вже випустила три колекції ювелірних виробів. Дизайн її прикрас та упаковок для виробів здобули вже кілька нагород, і вона потрапила до списку 100 виробників, якими Україна може пишатися. Сьогодні Наталія вже вміє правильно підраховувати вартість своєї роботи та готує нову особливу колекцію своїх ювелірних прикрас.
Дивіться також: Своя справа: як кримськотатарську кераміку купують у всьому світі