Video: У Києві можна скуштувати справжні французькі млинці
Микола Вахлюєв близько п’яти років працював кухаром, втім заради кохання продав квартиру в Києві, віддав котика в добрі руки і переїхав жити та вчитися до Парижу. І хоч там не все склалося, Микола там скуштував французькі млинці, і зрозумів, що з цього може вийти своя справа вже в Києві.
Млинці так сподобались Миколі, що ледь не щодня він розхвалював їх друзям у листах. А одного дня навіть влаштувався працювати в млинцеву точку. Пропрацював кілька днів, адже були складнощі з працевлаштуванням іноземця. Та цього вистачило, щоб навчитися усіх тонкощів приготування. А після подарованої йому шефом дорогої лопатки, зрозумів – треба пекти млинці в Україні.
Приїхавши в Україну, Микола почав шукати хороше обладнання, вживане щоб дешевше, втім найкращої фірми, з гарантією ледь не на все життя. Удача посміхнулася хлопцю – він знайшов оголошення в Інтернеті, де продавали обладнання саме тої фірми, яку він шукав. І коли отримав його, влаштував презентацію млинців друзям.
Скуштувавши млинці, друг Миколи Ігор почав допомагати другові у реалізації справи. Він зрозумів, що млинці потрібно показати світу, і дістав у знайомих контакти організаторів ярмарок у Києві. Кілька місяців Микола та Ігор вели переговори з організаторами щоб взяти участь у ярмарку. Поки не вирішили приїхати і нагодувати їх млинцями.Хлопці сміливо почали готуватися до ярмарку, будувати стійку, закуповувати продукти. Та після того як ярмарок закінчився вони зрозуміли, що не були готові все одно: продукти купували не на оптових ринках, а обсяг роботи без додаткового персоналу виконати майже неможливо.
З часом Микола та Ігор розуміли, що потрібно відкривати свою точку в місті, не лише готувати на ярмарках. Втім, це додаткові витрати, і не малі. Адже оренда та інші нюанси тягнуть найбільше. Вони довго думали, вже майже почали шукати приміщення, поки їхні знайомі, які тримали заклад, не запропонували їм готувати млинці у них.
Уже півроку в Києві можна скуштувати справжні французькі млинці, втім роботи ще купа. Хлопці зізнаються, що продавили момент з соцмережами – можна було знайомити людей з млинцями через Інтернет. Та вони зовсім не засмучуються, а вчяться на помилках. В майбутньому вони планують розширити асортимент млинців, і колись відкрити дім млинців.
Микола Вахлюєв близько п’яти років працював кухаром, втім заради кохання продав квартиру в Києві, віддав котика в добрі руки і переїхав жити та вчитися до Парижу. І хоч там не все склалося, Микола там скуштував французькі млинці, і зрозумів, що з цього може вийти своя справа вже в Києві.
Млинці так сподобались Миколі, що ледь не щодня він розхвалював їх друзям у листах. А одного дня навіть влаштувався працювати в млинцеву точку. Пропрацював кілька днів, адже були складнощі з працевлаштуванням іноземця. Та цього вистачило, щоб навчитися усіх тонкощів приготування. А після подарованої йому шефом дорогої лопатки, зрозумів – треба пекти млинці в Україні.
Приїхавши в Україну, Микола почав шукати хороше обладнання, вживане щоб дешевше, втім найкращої фірми, з гарантією ледь не на все життя. Удача посміхнулася хлопцю – він знайшов оголошення в Інтернеті, де продавали обладнання саме тої фірми, яку він шукав. І коли отримав його, влаштував презентацію млинців друзям.
Скуштувавши млинці, друг Миколи Ігор почав допомагати другові у реалізації справи. Він зрозумів, що млинці потрібно показати світу, і дістав у знайомих контакти організаторів ярмарок у Києві. Кілька місяців Микола та Ігор вели переговори з організаторами щоб взяти участь у ярмарку. Поки не вирішили приїхати і нагодувати їх млинцями. Хлопці сміливо почали готуватися до ярмарку, будувати стійку, закуповувати продукти. Та після того як ярмарок закінчився вони зрозуміли, що не були готові все одно: продукти купували не на оптових ринках, а обсяг роботи без додаткового персоналу виконати майже неможливо.
З часом Микола та Ігор розуміли, що потрібно відкривати свою точку в місті, не лише готувати на ярмарках. Втім, це додаткові витрати, і не малі. Адже оренда та інші нюанси тягнуть найбільше. Вони довго думали, вже майже почали шукати приміщення, поки їхні знайомі, які тримали заклад, не запропонували їм готувати млинці у них.
Уже півроку в Києві можна скуштувати справжні французькі млинці, втім роботи ще купа. Хлопці зізнаються, що продавили момент з соцмережами – можна було знайомити людей з млинцями через Інтернет. Та вони зовсім не засмучуються, а вчяться на помилках. В майбутньому вони планують розширити асортимент млинців, і колись відкрити дім млинців.