Це стало головною помилкою Грушевського при владі

Його називають «батьком української нації» та одночасно звинувачують у зраді батьківщини. Чому Михайло Грушевський не наважився проголосити незалежність України 100 років тому і був категорично проти створення української армії?

Березень 1917 року. Під гасла «Хай живе вільна Україна!» 100-тисячного натовпу із синьо-жовтими прапорами у центрі Києва зносять пам’ятник російського політика Петра Столипіна. Такою була реакція українців на Лютневу революцію та розпад Російської імперії. Одночасно до Києва після відбуття покарання у московській в’язниці повертається «батько української нації» Михайло Грушевський. Засуджений за проукраїнську позицію, видатний вчений у праці «Історія України-Руси» обґрунтував, що українці – не росіяни, а окремий народ, який веде свою історію з часів Київської Русі. У березні 1917 року Грушевського зустрічали як національного героя, його одразу ж призначили головою українського парламенту – Центральної Ради. Але вже у липні тисячі військових під вигуки «зрада» вимагали відставки Грушевського.

Раніше ми писали, що Україна могла стати незалежною ще 100 років тому

Лідери Центральної Ради не поспішали відокремлювати Україну від Росії через побоювання кровопролитної війни з Москвою. Влітку на виборах до Київської міської думи з результатом у понад 70% перемогли проросійські партії. Михайло Грушевський вважав: незалежність України – це питання часу, до неї треба бути готовим. Тому у проголошеному 10 червня 1917 року Першому універсалі Україна визнавалася автономією у складі Росії.

До революції 1917 року у російській царській армії служило близько трьох мільйонів українців. Вони складали 40% усіх сухопутних частин і 65% Чорноморського флоту. Після розпаду Російської імперії Грушевський не видав указ про формування власних збройних сил, адже вважав їх непотрібними, допоки Україна на правах автономії перебуває у складі Росії. Утім, частина військових самі переходили на бік Центральної Ради і створювали полки з назвами гетьманів – «богданівці», «полуботківці», «мазепинці». Та українська влада їхніх послуг не потребувала і в серпні 1917 відправила на фронт Першої світової у складі російської армії.

Центральна Рада стрімко втрачала авторитет. Селяни не отримали землі, поміщики – захист приватної власності, 3 мільйони військових – місця роботи, а робітники – стабільних зарплат, адже бюджет країни Центральна Рада прийняти так і не зуміла. Михайло Грушевський займався більше питаннями освіти, культури та написанням Конституції, делегувавши владні повноваження Володимиру Винниченку та Симону Петлюрі, які постійно конфліктували між собою. У жовтні 1917-го в Росії більшовики здійснили державний переворот і не приховували своїх намірів захопити Україну.

У 1917-му Росія виграла в України інформаційну війну. Більшовики одразу пообіцяли населенню землю та мир. А далі – озброєних російських диверсантів перекидали через кордон, і ті почали захоплювати адмінспоруди у великих містах сходу України. Більшовики називали Центральну Раду нелегітимною, а війну в Україні – громадянською. Більшовики проголосили захоплений Харків столицею радянської України, хоча управління самопроголошеною республікою велося виключно з Москви.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: 100 років тому в Україні був свій диктатор