УКР
УКР

Video: Що про козаків-характерників правда, а що – вигадка?

Вони не боялися ні вогню, ні холоду, проходили крізь стіни та ухилялися від куль. Що насправді вміли «українські ніндзя» – козаки-характерники?

Легендарні козаки-характерники – українські ніндзя, справжні бойові маги, які могли перевтілюватися у тварин чи рослин, проходили крізь стіни та вміли бачити на велику відстань. Їх не брали кулі, вони не мерзли узимку, ходили босими по снігу, відкривали дверні замки без ключів, брали в руки розпечені ядра і примудрялися влазити у тісно зашиті мішки. Навіть могли годинами сидіти під водою і не дихати. Турки іменували їх «урус шайтан» (урус – руський, шайтан – чорт) і навіть лякали ними дітей. Такими були характерники в уявлення наших пращурів. Але що з цього правда, а що – вигадка?

Існує версія, що козаки-характерники походять від давньоукраїнських язичницьких волхвів, тобто віщунів. Після хрещення Русі Володимиром переслідувані князями та греками волхви, жерці і воїни-охоронці храмів об’єднувалися у таємні ордени. Перші згадки про них трапляються ще в літописах другої половини XVI сторіччя. Пізніше характерники у віддалених від великих міст місцях почали створювати Січі.

Осередки давніх знань та умінь з’явилися на островах Дніпра, берегах Бугу і Дністра, в Карпатах і просто у лісах. Там волхви заснували школи бойового гартування і вишколу. Характерники були на Січі радниками козацької старшини, лікарями-цілителями, охоронцями, воїнами, організаторами, тактиками і стратегами. Часто вони самі ставали гетьманами та кошовими. Найвідомішими характерниками були Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Іван Богун, Максим Кривоніс, Северин Наливайко.

Багато легенд ходить про уславленого кошового отамана Івана Сірка. Кажуть, що козаки 5 років після смерті Сірка не ховали його, а весь час возили його тіло із собою у походи. Вони вірили, що отаман навіть після смерті допомагає їм перемогти удвічі сильнішого ворога. Також відомо, що у мертвого Сірка відрізали руку та використовували її як талісман щастя.

Характерники володіли мистецтвом гіпнозу – коли потрібно було рятувати тяжко поранену людину, то, щоб пацієнт не відчував болю під час операції, його вводили у стан трансу. Характерники були також найкращими розвідниками. Спеціально навчені козаки складали загони так званих пластунів. Подейкують, серед характерників були навіть жінки. Ця традиція походить ще з Київської Русі. У свиті князя Святослава були амазонки або, як їх називали ще, «поляниці». У військовому мистецтві вони ні в чому не поступалися чоловікам.

Досі наука характерництва майже не вивчена. Дослідники вважають, що поєднання практичного досвіду та спостережень, що передавалися з покоління в покоління, духовних і фізичних практик породило унікальне мистецтво бою, виживання і цілительства. Характерники більшу частину свого життя воювали, тренувалися та удосконалювалися. У них навіть була спеціальна техніка медитацій «ману», через яку характерник нібито спілкувався з вищими силами напряму.

Стати характерником міг не кожен юнак. Відбирали характерники собі учнів фізично та духовно сильних. Для кандидатів існували нелегкі випробування – потрібно було переплисти в човнику всі численні водні перешкоди біля острова Хортиця. Або ж пройти із зав'язаними очима по жердині, закріпленій між вершинами двох скель. Звісно, постійні тренування не пояснюють усіх здібностей, які приписували характерникам. Вправність та майстерність «козацького спецназу» збуджувала фантазію їхніх сучасників, що і призвело до міфологізації характерників.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: Корупція в Україні існувала ще за часів козацтва

Що про козаків-характерників правда, а що – вигадка?

0 - 0 Коментувати

Вони не боялися ні вогню, ні холоду, проходили крізь стіни та ухилялися від куль. Що насправді вміли «українські ніндзя» – козаки-характерники?

Легендарні козаки-характерники – українські ніндзя, справжні бойові маги, які могли перевтілюватися у тварин чи рослин, проходили крізь стіни та вміли бачити на велику відстань. Їх не брали кулі, вони не мерзли узимку, ходили босими по снігу, відкривали дверні замки без ключів, брали в руки розпечені ядра і примудрялися влазити у тісно зашиті мішки. Навіть могли годинами сидіти під водою і не дихати. Турки іменували їх «урус шайтан» (урус – руський, шайтан – чорт) і навіть лякали ними дітей. Такими були характерники в уявлення наших пращурів. Але що з цього правда, а що – вигадка?

Існує версія, що козаки-характерники походять від давньоукраїнських язичницьких волхвів, тобто віщунів. Після хрещення Русі Володимиром переслідувані князями та греками волхви, жерці і воїни-охоронці храмів об’єднувалися у таємні ордени. Перші згадки про них трапляються ще в літописах другої половини XVI сторіччя. Пізніше характерники у віддалених від великих міст місцях почали створювати Січі.

Осередки давніх знань та умінь з’явилися на островах Дніпра, берегах Бугу і Дністра, в Карпатах і просто у лісах. Там волхви заснували школи бойового гартування і вишколу. Характерники були на Січі радниками козацької старшини, лікарями-цілителями, охоронцями, воїнами, організаторами, тактиками і стратегами. Часто вони самі ставали гетьманами та кошовими. Найвідомішими характерниками були Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Іван Богун, Максим Кривоніс, Северин Наливайко.

Багато легенд ходить про уславленого кошового отамана Івана Сірка. Кажуть, що козаки 5 років після смерті Сірка не ховали його, а весь час возили його тіло із собою у походи. Вони вірили, що отаман навіть після смерті допомагає їм перемогти удвічі сильнішого ворога. Також відомо, що у мертвого Сірка відрізали руку та використовували її як талісман щастя.

Характерники володіли мистецтвом гіпнозу – коли потрібно було рятувати тяжко поранену людину, то, щоб пацієнт не відчував болю під час операції, його вводили у стан трансу. Характерники були також найкращими розвідниками. Спеціально навчені козаки складали загони так званих пластунів. Подейкують, серед характерників були навіть жінки. Ця традиція походить ще з Київської Русі. У свиті князя Святослава були амазонки або, як їх називали ще, «поляниці». У військовому мистецтві вони ні в чому не поступалися чоловікам.

Досі наука характерництва майже не вивчена. Дослідники вважають, що поєднання практичного досвіду та спостережень, що передавалися з покоління в покоління, духовних і фізичних практик породило унікальне мистецтво бою, виживання і цілительства. Характерники більшу частину свого життя воювали, тренувалися та удосконалювалися. У них навіть була спеціальна техніка медитацій «ману», через яку характерник нібито спілкувався з вищими силами напряму.

Стати характерником міг не кожен юнак. Відбирали характерники собі учнів фізично та духовно сильних. Для кандидатів існували нелегкі випробування – потрібно було переплисти в човнику всі численні водні перешкоди біля острова Хортиця. Або ж пройти із зав’язаними очима по жердині, закріпленій між вершинами двох скель. Звісно, постійні тренування не пояснюють усіх здібностей, які приписували характерникам. Вправність та майстерність «козацького спецназу» збуджувала фантазію їхніх сучасників, що і призвело до міфологізації характерників.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: Корупція в Україні існувала ще за часів козацтва

06.05.2018
Загрузка...

Дивіться на ICTV


Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору