УКР
УКР

Video: Політичних в’язнів ГУЛАГу прирікали на пекельну працю

Ми вже неодноразово розповідали про масові розстріли, зокрема політичних в’язнів, за часів сталінського червоного терору. Проте це був не єдиний метод репресій. Для Сталіна було не важко поставити підпис під резолюцією про виселення тисяч, ба навіть десятків тисяч людей, у табори.

Небажаних для режиму людей, до числа яких входили переважно політичні в’язні, висилали у табори. Найбільший термін – 10 років. Суворішою карою за сталінських часів був хіба розстріл. Табори були і раніше, проте, власне, орган ГУЛАГ, який здійснював контроль над виконанням покарання у висилках, з’явився за наказом об’єднаного державного політичного управління СРСР у 1930 році. До складу новоутвореного відомства увійшли 36 таборів, які були розташовані на всій території Союзу.

Раніше ми писали, що За політичний анекдот в СРСР карали трудовими таборами і навіть розстрілювали

Проте справжнє масове використання рабської праці ув’язнених на користь держави прийшло з одеським комерсантом Нафталієм Френкелем. Нафталій Френкель був одеським євреєм. З юнацтва, долучившись до бізнесу, він знав де і як можна заробити. Пізніше комерсант займався ввезенням до країни зарубіжної контрабанди. Значну частину прибутку віддавав своєму, так би мовити, партнеру – відомому кримінальному авторитету Міші Япончику. Через зв’язки з криміналітетом в Одесі Френкеля ніхто не чіпав. А от «залізному» Феліксу Дзержинському його діяльність була не до вподоби. Контрабандиста заарештували і вислали до Соловецького табору.

Перше, що помітив Нафталій Френкель у Соловках – нераціональне використання робочої сили ув’язнених. Це був його шанс знову заробити повагу, точніше – поважну посаду в СРСР. До Соловецького табору саме прийшла епідемія вошей, і для боротьби з ними Френкель спроектував найбільшу лазню – воші гинуть за високих температур. За допомогою 30 молодиків та 20 старих в’язнів йому вдалося збудувати лазню за 21 годину.

Такі досягнення не залишилися непоміченими. Спочатку Френкелю удвічі скоротили термін відбування покарання, а згодом і зовсім випустили на волю – з державною нагородою та посадою. Він став начальником виробничого відділу. Нафталій Френкель не згубив свою комерсантську жилку і в усьому шукав користь для себе. Так, наприклад, політико-виховну роботу він запропонував замінити на виховно-трудову. По всьому СРСР почали ширитися нові види таборів.

Відтепер ув’язнені вирубували ліси та будували міста, прокладали залізничні колії та рили Біломорканал. Задля мотивації 2 дні роботи прирівнювалися до трьох днів відбування покарання. І якщо раніше керівництво таборів навіть не знало, що робити з великою кількістю в’язнів, котрих засуджували до виправних робіт, то тепер всі писали листи на Луб’янку з проханням відрядити нові партії зеків.

За часи існування ГУЛАГу завдяки рабській праці ув’язнених збудували кілька каналів, гідроелектростанцій, металургійних комбінатів та об’єктів ядерної промисловості. Вдалося збудувати інфраструктуру залізничного транспорту у Сибіру.

Станом на 1929 рік покарання відбували близько 23 тисяч людей, а вже за 5 років – понад три чверті мільйона. Потрапляли до таборів переважно репресовані за так звану контрреволюційну діяльність. Доводити свою невинність люди у той час не могли, адже всі рішення приймали так звані трійки, а отже, на каторжній праці опинялися сотні тисяч невинних.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: На руках цього сталінського ката – десятки тисяч смертей

Політичних в’язнів ГУЛАГу прирікали на пекельну працю

0 - 0 Коментувати

Ми вже неодноразово розповідали про масові розстріли, зокрема політичних в’язнів, за часів сталінського червоного терору. Проте це був не єдиний метод репресій. Для Сталіна було не важко поставити підпис під резолюцією про виселення тисяч, ба навіть десятків тисяч людей, у табори.

Небажаних для режиму людей, до числа яких входили переважно політичні в’язні, висилали у табори. Найбільший термін – 10 років. Суворішою карою за сталінських часів був хіба розстріл. Табори були і раніше, проте, власне, орган ГУЛАГ, який здійснював контроль над виконанням покарання у висилках, з’явився за наказом об’єднаного державного політичного управління СРСР у 1930 році. До складу новоутвореного відомства увійшли 36 таборів, які були розташовані на всій території Союзу.

Раніше ми писали, що За політичний анекдот в СРСР карали трудовими таборами і навіть розстрілювали

Проте справжнє масове використання рабської праці ув’язнених на користь держави прийшло з одеським комерсантом Нафталієм Френкелем. Нафталій Френкель був одеським євреєм. З юнацтва, долучившись до бізнесу, він знав де і як можна заробити. Пізніше комерсант займався ввезенням до країни зарубіжної контрабанди. Значну частину прибутку віддавав своєму, так би мовити, партнеру – відомому кримінальному авторитету Міші Япончику. Через зв’язки з криміналітетом в Одесі Френкеля ніхто не чіпав. А от «залізному» Феліксу Дзержинському його діяльність була не до вподоби. Контрабандиста заарештували і вислали до Соловецького табору.

Перше, що помітив Нафталій Френкель у Соловках – нераціональне використання робочої сили ув’язнених. Це був його шанс знову заробити повагу, точніше – поважну посаду в СРСР. До Соловецького табору саме прийшла епідемія вошей, і для боротьби з ними Френкель спроектував найбільшу лазню – воші гинуть за високих температур. За допомогою 30 молодиків та 20 старих в’язнів йому вдалося збудувати лазню за 21 годину.

Такі досягнення не залишилися непоміченими. Спочатку Френкелю удвічі скоротили термін відбування покарання, а згодом і зовсім випустили на волю – з державною нагородою та посадою. Він став начальником виробничого відділу. Нафталій Френкель не згубив свою комерсантську жилку і в усьому шукав користь для себе. Так, наприклад, політико-виховну роботу він запропонував замінити на виховно-трудову. По всьому СРСР почали ширитися нові види таборів.

Відтепер ув’язнені вирубували ліси та будували міста, прокладали залізничні колії та рили Біломорканал. Задля мотивації 2 дні роботи прирівнювалися до трьох днів відбування покарання. І якщо раніше керівництво таборів навіть не знало, що робити з великою кількістю в’язнів, котрих засуджували до виправних робіт, то тепер всі писали листи на Луб’янку з проханням відрядити нові партії зеків.

За часи існування ГУЛАГу завдяки рабській праці ув’язнених збудували кілька каналів, гідроелектростанцій, металургійних комбінатів та об’єктів ядерної промисловості. Вдалося збудувати інфраструктуру залізничного транспорту у Сибіру.

Станом на 1929 рік покарання відбували близько 23 тисяч людей, а вже за 5 років – понад три чверті мільйона. Потрапляли до таборів переважно репресовані за так звану контрреволюційну діяльність. Доводити свою невинність люди у той час не могли, адже всі рішення приймали так звані трійки, а отже, на каторжній праці опинялися сотні тисяч невинних.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: На руках цього сталінського ката – десятки тисяч смертей

14.10.2017
Загрузка...

Дивіться на ICTV


Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору