Нацисти масово знищували дітей та пенсіонерів у «таборах смерті»

Гетто у польському місті Лодзь було другим за розміром після варшавського. За час його існування з 1940 до 1944 року тут побувало 204 тисячі євреїв, тільки десятьом тисячам з них дивом вдалося пережити німецьку окупацію. Спершу гетто мали стати лише місцем для тимчасової концентрації небажаних елементів. Проте вже дуже скоро нацисти зрозуміли – людей можна змушувати працювати на потреби рейху.

Гетто перетворилися на великі промислові центри. Тут створили фабрики та спеціальні школи. До речі, саме в школі діти мали змогу нормально поїсти: там щоденно давали юшку та порцію хлібу. На такі обіди для дітей, а також на продуктові пайки для дорослого населення окупаційна влада змушена була витрачати чималі гроші. Тоді було прийнято рішення – позбутися в концентраційних гетто непродуктивного населення. Ними визнавалися діти до 10 років та пенсіонери, старші ніж 65.

Раніше ми писали, що Трагедію Бабиного Яру двічі намагалися приховати

У вересні 1942 року у Лодзі розпочали операцію «Віддайте ваших дітей». Під час загальних зборів громади євреїв на центральній площі гетто всім заявили, що вже з наступного дня поліцаї та нацисти почнуть обхід по домівках, де будуть забирати непродуктивне населення. Із 5 вересня всім жителям гетто заборонили покидати свої домівки в очікуванні перевірки. Лише за один тиждень з Лодзя вивезли 15 859 дітей та літніх людей. Хоча деякі історики вважають цю цифру значно заниженою.

І хоча, за постановою окупаційної влади, вивезенню підлягали тільки наймолодші та найстарші жителі гетто, у кузовах нацистських машин часто-густо опинялися підлітки старшого віку та люди у віці 40 років. Це через те, що німці не перевіряли документів, а людей на вивезення відбирали за зовнішнім виглядом. Через низькі норми харчування, антисанітарію та виснаження люди не виглядали на свій вік. Худі 13-15-річні підлітки були схожі на першокласників. А 40-річні могли виглядати як пенсіонери.

Німці вивозили всіх приречених на смерть у перший в Польщі табір смерті в село Хелмно. Дітям та пенсіонерам наказували роздягнутися та прийняти душ. Та насправді вкінці довгого коридору була не душова кімната, а газваген – газова камера, вмонтована в автівку. Люди заходили туди по десятеро осіб, нацисти зачиняли двері, пускали газ, і за кілька хвилин усі, хто був усередині, вмирали. Ніхто з привезених нацистами до Хелмна не вижив.

Тіла померлих нацисти спалювали у крематорії чи ховали у братських могилах у замку села Хелмно. У 1943 році, намагаючись приховати сліди своїх злочинів, німці підірвали цей замок. Зараз на його місці побудували музей. Від тіл загиблих майже нічого не залишилося, а переважна частина експонатів у музеї – іграшки дітей з гетто міста Лодзь.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: Рейхсканцлер Німеччини під виглядом «фабрики дітей» створив «фабрику сексу»