УКР
УКР

Video: Насправді концтабори винайшли не нацисти, а британці

1901 рік. Британське суспільство шоковане фотографіями замордованих, голодних та хворих африканських дітей. Вони – невинні жертви страшного винаходу того часу – концентраційних таборів. І найжахливіше, що концтабори – винахід не жорстокого диктатора, а самих же британців!

Своїм корінням задум створювати концентраційні табори сягає Другої англо-бурської війни, яка почалася ще наприкінці ХІХ століття. Ідея, яку «незаслужено» приписують Гітлеру, виникла в голові командувача британськими військами – генерала Герберта Кітченера.

Перші європейці на землях Південної Африки з’явилися ще у XVII ст, переважно це були голландці та німці. Саме їх згодом почали називати «бурами». Бури підкорили чорношкіре населення південної Африки та зробили їх своїми рабами. Проте розташування голландської колонії здалося Британії дуже вигідним, і у 1806 році вона привласнила її собі. Так у 1899 році розпочалася війна між бурами та британцями за золотоносні землі південної Африки. 450 тисяч британських солдатів проти 83 тисяч африканців і 3 тисяч іноземних добровольців. Бури були змушені піти у підпілля.

Тоді британська армія вирішила позбавити партизанів опори – вона спалювала села, отруювала питну воду і псувала родючі ґрунти. Усіх жінок, дітей і людей похилого віку «сконцентрували» у так званих «таборах порятунку» – 45 для білих і 64 для чорношкірих. Офіційною метою створення концентраційних таборів було нібито «забезпечення безпеки» мирного населення бурських республік.

Спеціально прирікати бранців до голодної смерті Британська імперія наміру не мала. Продовольство постачали, хоч не регулярно і не в достатній кількості. Менше за інших отримували сім’ї бурських партизан, чим практично були приречені на голод. В'язні концтаборів жили в перенаселених наметах. Звісно ж, у таборах запанували хвороби – дизентерія, кір і тиф, адже належних умов для життя такої кількості людей там не було.

Смерть забирала, в першу чергу, найслабших – дітей. Щодня гинуло до п’ятдесяти малюків! Загалом у британських концтаборах померло близько 26 тисяч людей, із них 24 тисячі – діти. Наприклад, у концтаборі Йоганнесбурга померло майже 70% дітей у віці до 8 років. Смерть забрала кожного п’ятого в’язня.

Цікаво, що саме під час Англо-бурської війни Вінстон Черчилль працював у Південній Африці кореспондентом. Нічого протизаконного у діях британців він не помітив. До англійської преси потрапляли лише постановочні знімки бурських сімей. На світлинах зображали благопристойні чаювання за столами, повними їжі.

Усе змінилося у 1901 році. Ситуація в колонії привернула увагу англійської активістки Емілі Хобхаус, засновниці Фонду допомоги жінкам і дітям Південної Африки. Світлини зморених голодом і хворобами дітей обурили консервативне британське суспільство. До кампанії приєдналася феміністка Міллісент Фосетт. Розголос призвів до зміни військової адміністрації на цивільну, умови в таборах значно покращилися, а невдовзі через поразку бурів табори взагалі розпустили.

На жаль, ганебна практика створення концентраційних таборів була підхоплена іншими країнами. Згодом концтабори створювала нацистська Німеччина, Радянський Союз, США та інші держави. Проте першим прообразом концтаборів стали саме так звані «місця порятунку» у британських колоніях Південної Африки.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: Лікаря, який ставив жахливі експерименти над в’язнями Освенциму, так і не покарали

Насправді концтабори винайшли не нацисти, а британці

0 - 0 Коментувати

1901 рік. Британське суспільство шоковане фотографіями замордованих, голодних та хворих африканських дітей. Вони – невинні жертви страшного винаходу того часу – концентраційних таборів. І найжахливіше, що концтабори – винахід не жорстокого диктатора, а самих же британців!

Своїм корінням задум створювати концентраційні табори сягає Другої англо-бурської війни, яка почалася ще наприкінці ХІХ століття. Ідея, яку «незаслужено» приписують Гітлеру, виникла в голові командувача британськими військами – генерала Герберта Кітченера.

Перші європейці на землях Південної Африки з’явилися ще у XVII ст, переважно це були голландці та німці. Саме їх згодом почали називати «бурами». Бури підкорили чорношкіре населення південної Африки та зробили їх своїми рабами. Проте розташування голландської колонії здалося Британії дуже вигідним, і у 1806 році вона привласнила її собі. Так у 1899 році розпочалася війна між бурами та британцями за золотоносні землі південної Африки. 450 тисяч британських солдатів проти 83 тисяч африканців і 3 тисяч іноземних добровольців. Бури були змушені піти у підпілля.

Тоді британська армія вирішила позбавити партизанів опори – вона спалювала села, отруювала питну воду і псувала родючі ґрунти. Усіх жінок, дітей і людей похилого віку «сконцентрували» у так званих «таборах порятунку» – 45 для білих і 64 для чорношкірих. Офіційною метою створення концентраційних таборів було нібито «забезпечення безпеки» мирного населення бурських республік.

Спеціально прирікати бранців до голодної смерті Британська імперія наміру не мала. Продовольство постачали, хоч не регулярно і не в достатній кількості. Менше за інших отримували сім’ї бурських партизан, чим практично були приречені на голод. В’язні концтаборів жили в перенаселених наметах. Звісно ж, у таборах запанували хвороби – дизентерія, кір і тиф, адже належних умов для життя такої кількості людей там не було.

Смерть забирала, в першу чергу, найслабших – дітей. Щодня гинуло до п’ятдесяти малюків! Загалом у британських концтаборах померло близько 26 тисяч людей, із них 24 тисячі – діти. Наприклад, у концтаборі Йоганнесбурга померло майже 70% дітей у віці до 8 років. Смерть забрала кожного п’ятого в’язня.

Цікаво, що саме під час Англо-бурської війни Вінстон Черчилль працював у Південній Африці кореспондентом. Нічого протизаконного у діях британців він не помітив. До англійської преси потрапляли лише постановочні знімки бурських сімей. На світлинах зображали благопристойні чаювання за столами, повними їжі.

Усе змінилося у 1901 році. Ситуація в колонії привернула увагу англійської активістки Емілі Хобхаус, засновниці Фонду допомоги жінкам і дітям Південної Африки. Світлини зморених голодом і хворобами дітей обурили консервативне британське суспільство. До кампанії приєдналася феміністка Міллісент Фосетт. Розголос призвів до зміни військової адміністрації на цивільну, умови в таборах значно покращилися, а невдовзі через поразку бурів табори взагалі розпустили.

На жаль, ганебна практика створення концентраційних таборів була підхоплена іншими країнами. Згодом концтабори створювала нацистська Німеччина, Радянський Союз, США та інші держави. Проте першим прообразом концтаборів стали саме так звані «місця порятунку» у британських колоніях Південної Африки.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: Лікаря, який ставив жахливі експерименти над в’язнями Освенциму, так і не покарали

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

03.04.2018
Загрузка...

Дивіться на ICTV


Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: