УКР
УКР

Video: І Росія, і Захід програють у боротьбі за Україну, – експерти

Із моменту розпаду Радянського Союзу західні країни з одного боку і Росія з іншого не переставали боротися за вплив на пострадянські країни. Захід обіцяв перспективу інтеграції у свій політичний та економічний простір, але вимагав при цьому глибокої трансформації колишніх республік. Росія, в свою чергу, підсаджувала на свої дешеві енергоносії, проводила фінансову, політичну та культурну експансію. Якщо ж примусити до любові не вдавалося, Кремль розвязував війни. Так було з Молдовою, Грузією і Україною. Детальніше про це розповів шеф-редактор "Ранку у Великому Місті" Костянтин Ігнатчук.

боротьба за владу ЄС і Росії

Власне, одна із причин, яка спричинила Революцію гідності, – це відмова Януковича інтегрувати Україну в Європу. Бо європейська Україна не була потрібна Путіну. Він хотів зберегти економічний та політичний контроль над нашою державою. За покірність Путін заплатив Януковичу 3 мільярди доларів. Коли ж Янукович втратив владу та втік, Путін розв’язав війну проти України, аби стримати її інтеграцію з ЄС та НАТО.

І от тепер виявляється, що як Захід, так і Росія той самий вплив на пострадянські країни непомітно, але невпинно втрачає. Відбувається це без гучних заяв, взаємних погроз і брязкання зброєю. То що ж відбувається?

Після нападу Росії на Україну відбулося буквально прозріння. Займеш позицію Росії – ризикуєш втратити фактичну незалежність. Займеш позицію Заходу – ризикуєш отримати російське вторгнення і глибоку стурбованість світу. І навіть якщо тебе не кинуть напризволяще, як Грузію, а підтримають, як Україну, ти опинишся під жорстким контролем тепер вже Заходу.

Відтак, сусідки Росії конче потребують альтернативних друзів. І вони не забарилися. Найактивніше просіваються на пострадянські ринки Китай, Туреччина, Іран, Саудівська Аравія та Ізраїль. Вони не роблять гучних заяв, не претендують на історичну роль і не міряються своєю крутістю. Вони тихо заходять і займають вільні ніші, поступово витісняючи як Росію, так і вплив Заходу. Наприклад, попри те, що товарообіг України з ЄС постійно збільшується, шаленими темпами росте наш експорт і на альтернативні ринки. Туди вже йде третина всього українського експорту.

Росія затято пручалася створенню зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, але зараз майже не помічає, що ми на порозі підписання подібних угод із Туреччиною та Ізраїлем. І вже йдуть переговори з Китаєм.

Але чому ні Захід, ні Росія майже не помічають активності нових гравців на пострадянському просторі? Експерти вважають, що ні в Москві, ні у Брюсселі Туреччину, Іран, Ізраїль та інших нових торгівельних партнерів на цій території не вважають надто серйозними гравцями. Так, поодинці вони не є надто потужними. Але разом вони витісняють великих гравців із молодих ринків. Чим більше Україна матиме економічних та політичних партнерів у світі, тим краще. Це означатиме, що ми будемо менше залежати від примх якихось окремих країн чи диктаторів. Але це не повинно створювати ілюзію, що країні більше не потрібні реформи, що не потрібно розвиватися і змінюватися. Що можна знехтувати кредитами МВС, США чи ЄС, а відтак – знехтувати їхніми вимогами зламати стару корумповану систему.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: Обвал національної валюти – це не вирок для країни, – Ігнатчук

І Росія, і Захід програють у боротьбі за Україну, – експерти

0 Коментувати

Із моменту розпаду Радянського Союзу західні країни з одного боку і Росія з іншого не переставали боротися за вплив на пострадянські країни. Захід обіцяв перспективу інтеграції у свій політичний та економічний простір, але вимагав при цьому глибокої трансформації колишніх республік. Росія, в свою чергу, підсаджувала на свої дешеві енергоносії, проводила фінансову, політичну та культурну експансію. Якщо ж примусити до любові не вдавалося, Кремль розвязував війни. Так було з Молдовою, Грузією і Україною. Детальніше про це розповів шеф-редактор “Ранку у Великому Місті” Костянтин Ігнатчук.

боротьба за владу ЄС і Росії

Власне, одна із причин, яка спричинила Революцію гідності, – це відмова Януковича інтегрувати Україну в Європу. Бо європейська Україна не була потрібна Путіну. Він хотів зберегти економічний та політичний контроль над нашою державою. За покірність Путін заплатив Януковичу 3 мільярди доларів. Коли ж Янукович втратив владу та втік, Путін розв’язав війну проти України, аби стримати її інтеграцію з ЄС та НАТО.

І от тепер виявляється, що як Захід, так і Росія той самий вплив на пострадянські країни непомітно, але невпинно втрачає. Відбувається це без гучних заяв, взаємних погроз і брязкання зброєю. То що ж відбувається?

Після нападу Росії на Україну відбулося буквально прозріння. Займеш позицію Росії – ризикуєш втратити фактичну незалежність. Займеш позицію Заходу – ризикуєш отримати російське вторгнення і глибоку стурбованість світу. І навіть якщо тебе не кинуть напризволяще, як Грузію, а підтримають, як Україну, ти опинишся під жорстким контролем тепер вже Заходу.

Відтак, сусідки Росії конче потребують альтернативних друзів. І вони не забарилися. Найактивніше просіваються на пострадянські ринки Китай, Туреччина, Іран, Саудівська Аравія та Ізраїль. Вони не роблять гучних заяв, не претендують на історичну роль і не міряються своєю крутістю. Вони тихо заходять і займають вільні ніші, поступово витісняючи як Росію, так і вплив Заходу. Наприклад, попри те, що товарообіг України з ЄС постійно збільшується, шаленими темпами росте наш експорт і на альтернативні ринки. Туди вже йде третина всього українського експорту.

Росія затято пручалася створенню зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, але зараз майже не помічає, що ми на порозі підписання подібних угод із Туреччиною та Ізраїлем. І вже йдуть переговори з Китаєм.

Але чому ні Захід, ні Росія майже не помічають активності нових гравців на пострадянському просторі? Експерти вважають, що ні в Москві, ні у Брюсселі Туреччину, Іран, Ізраїль та інших нових торгівельних партнерів на цій території не вважають надто серйозними гравцями. Так, поодинці вони не є надто потужними. Але разом вони витісняють великих гравців із молодих ринків. Чим більше Україна матиме економічних та політичних партнерів у світі, тим краще. Це означатиме, що ми будемо менше залежати від примх якихось окремих країн чи диктаторів. Але це не повинно створювати ілюзію, що країні більше не потрібні реформи, що не потрібно розвиватися і змінюватися. Що можна знехтувати кредитами МВС, США чи ЄС, а відтак – знехтувати їхніми вимогами зламати стару корумповану систему.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: Обвал національної валюти – це не вирок для країни, – Ігнатчук

04.08.2018 15:00
Завантаження...

Дивіться на ICTV


Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору