УКР
УКР

Video: Чому Сталін за безцінь продав Ермітаж?

Росія славилася найбільшою колекцією творів мистецтва світового значення. Та після приходу більшовиків до влади безцінні експонати Ермітажу, Третьяковської галереї та інших музеїв були виставлені на продаж. Навіщо?

Ермітаж фото

Літо 1928 року. У найкращих музеях та галереях Радянського Союзу відбуваються дивні речі. День за днем до них навідуються працівники спецслужб та забирають цінні експонати. На усі протести звучить суха відповідь – «державна таємниця». А уже за кілька годин унікальні шедеври мистецтва тоннами вантажать у потяг і вивозять з країни. Так у Радянському Союзі почалася секретна операція «Ермітаж».

У 1927 році Сталін оголосив курс на індустріалізацію. Промисловий стрибок потребував значних валютних коштів. За кордон продавали усе: хутро, золото, зерно, нафту, ліс. Та грошей на амбітні плани вождя все одно не вистачало. Тоді Сталін згадав про величезні багатства радянських музеїв, галерей та приватних колекцій російських царів і комерсантів. Напівграмотна більшовицька верхівка, яка походила переважно із соціальних низів та мала по кілька тюремних строків за плечима, до шедеврів мистецтва ставилася з презирством. Тому на черговому з’їзді партії, не вагаючись, постановили: унікальні картини та витончені скульптури, рідкісні книги та старовинні ікони слід негайно пустити з молотка, аби на виручені гроші будувати домни, фабрики та заводи. Збувати антикваріат Сталін вирішив не абикому, а ідейним ворогам – капіталістам Заходу.

Восени 1928 року у Берліні почався аукціон. Серед лотів – унікальні експонати Ермітажу, Третьяковки та Зимового палацу. На продаж відібрали майже 3 тисячі картин, 59 з яких вважалися шедеврами світового значення. Радянські чиновники діяли вкрай непрофесійно. Вони не врахували одну деталь: масовий розпродаж антикваріату призвів до його знецінення – ціна впала в середньому у 8 разів. Як наслідок, другий берлінський аукціон не покрив навіть авансу, заплаченого німецькій владі за його проведення.

Восени 1929 року, після обвалу на Нью-Йоркській фондовій біржі, світ охопила фінансова криза. Торгівля завмерла. Аби не збанкрутувати, більшість країн вимушено ввели заборону на імпортні товари. Ціни на товари мистецтва теж сягнули дна. Та більшовики цим не переймалися і продовжували розпродаж культурної спадщини країни за копійки. Згодом унікальним музейним експонатам знайшли нове призначення – їх почали використовувати як хабар. Так більше ніж 20 картин Ермітажу, серед яких знамениті «Поклоніння волхвів» Боттічеллі, «Благовіщення» Яна ван Ейка, полотно Рафаеля «Святий Георгій-змієборець», яке вважалося іконою, усе відправили за океан – у приватну колекцію Міністра фінансів США Ендрю Меллона. Це була подяка від Сталіна за його старання у знятті ембарго на радянський марганець та сірники.

У 1933 році торгівлю шедеврами в СРСР припинили. Пов’язано це було аж ніяк не з усвідомленням втрат, які понесла країна. Усе куди простіше: ціни на витвори мистецтва обвалилися остаточно, а в Німеччині, де Радянський Союз мав постійний аукціонний майданчик, до влади прийшов Гітлер. Фюрер розпорядився усі торги за участі іноземців заборонити. Можливо, саме ці два фактори завадили Сталіну остаточно розбазарити мистецькі фонди, і у російських музеях таки збереглося до сьогодні ще багато цінних експонатів. Тим не менш, назавжди було втрачено більше ніж 150 унікальних витворів мистецтва – полотна Рембрандта, Рафаеля, Рубенса, Тіціана, старовинний Синайський кодекс, діамантова кімната із спадковими ювелірними багатствами царської сім’ї. А кошти, виручені від божевільного розпродажу, склали менше ніж 1%, від потрібних на індустріалізацію.

Більше дивіться у відео

Дивіться також:  США та СРСР полювали на німецьких вчених, які розробляли новітню зброю і атомну бомбу

Чому Сталін за безцінь продав Ермітаж?

0 - 0 Коментувати

Росія славилася найбільшою колекцією творів мистецтва світового значення. Та після приходу більшовиків до влади безцінні експонати Ермітажу, Третьяковської галереї та інших музеїв були виставлені на продаж. Навіщо?

Ермітаж фото

Літо 1928 року. У найкращих музеях та галереях Радянського Союзу відбуваються дивні речі. День за днем до них навідуються працівники спецслужб та забирають цінні експонати. На усі протести звучить суха відповідь – «державна таємниця». А уже за кілька годин унікальні шедеври мистецтва тоннами вантажать у потяг і вивозять з країни. Так у Радянському Союзі почалася секретна операція «Ермітаж».

У 1927 році Сталін оголосив курс на індустріалізацію. Промисловий стрибок потребував значних валютних коштів. За кордон продавали усе: хутро, золото, зерно, нафту, ліс. Та грошей на амбітні плани вождя все одно не вистачало. Тоді Сталін згадав про величезні багатства радянських музеїв, галерей та приватних колекцій російських царів і комерсантів. Напівграмотна більшовицька верхівка, яка походила переважно із соціальних низів та мала по кілька тюремних строків за плечима, до шедеврів мистецтва ставилася з презирством. Тому на черговому з’їзді партії, не вагаючись, постановили: унікальні картини та витончені скульптури, рідкісні книги та старовинні ікони слід негайно пустити з молотка, аби на виручені гроші будувати домни, фабрики та заводи. Збувати антикваріат Сталін вирішив не абикому, а ідейним ворогам – капіталістам Заходу.

Восени 1928 року у Берліні почався аукціон. Серед лотів – унікальні експонати Ермітажу, Третьяковки та Зимового палацу. На продаж відібрали майже 3 тисячі картин, 59 з яких вважалися шедеврами світового значення. Радянські чиновники діяли вкрай непрофесійно. Вони не врахували одну деталь: масовий розпродаж антикваріату призвів до його знецінення – ціна впала в середньому у 8 разів. Як наслідок, другий берлінський аукціон не покрив навіть авансу, заплаченого німецькій владі за його проведення.

Восени 1929 року, після обвалу на Нью-Йоркській фондовій біржі, світ охопила фінансова криза. Торгівля завмерла. Аби не збанкрутувати, більшість країн вимушено ввели заборону на імпортні товари. Ціни на товари мистецтва теж сягнули дна. Та більшовики цим не переймалися і продовжували розпродаж культурної спадщини країни за копійки. Згодом унікальним музейним експонатам знайшли нове призначення – їх почали використовувати як хабар. Так більше ніж 20 картин Ермітажу, серед яких знамениті «Поклоніння волхвів» Боттічеллі, «Благовіщення» Яна ван Ейка, полотно Рафаеля «Святий Георгій-змієборець», яке вважалося іконою, усе відправили за океан – у приватну колекцію Міністра фінансів США Ендрю Меллона. Це була подяка від Сталіна за його старання у знятті ембарго на радянський марганець та сірники.

У 1933 році торгівлю шедеврами в СРСР припинили. Пов’язано це було аж ніяк не з усвідомленням втрат, які понесла країна. Усе куди простіше: ціни на витвори мистецтва обвалилися остаточно, а в Німеччині, де Радянський Союз мав постійний аукціонний майданчик, до влади прийшов Гітлер. Фюрер розпорядився усі торги за участі іноземців заборонити. Можливо, саме ці два фактори завадили Сталіну остаточно розбазарити мистецькі фонди, і у російських музеях таки збереглося до сьогодні ще багато цінних експонатів. Тим не менш, назавжди було втрачено більше ніж 150 унікальних витворів мистецтва – полотна Рембрандта, Рафаеля, Рубенса, Тіціана, старовинний Синайський кодекс, діамантова кімната із спадковими ювелірними багатствами царської сім’ї. А кошти, виручені від божевільного розпродажу, склали менше ніж 1%, від потрібних на індустріалізацію.

Більше дивіться у відео

Дивіться також:  США та СРСР полювали на німецьких вчених, які розробляли новітню зброю і атомну бомбу

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

09.07.2018
Загрузка...

Дивіться на ICTV


Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: