УКР
УКР

Video: Чому Горбачова не дуже люблять у Росії, але добре сприймають на Заході?

Михайла Горбачова у Росії, як правило, не люблять, адже це він, мовляв, проявив слабкість та розвалив великий Радянський Союз. Натомість на Заході у кінці 80-х Горбачов завоював прихильність за припинення Холодної війни. Удостоєний Нобелівської премії миру Горбачов – одна з найбільш суперечливих та цікавих особистостей в історії.

Якби Горбачов був на місці Путіна, то у 2014 році вчинив би з українським Кримом так само, тобто зважився б на анексію. Про це Горбачов зізнався кілька років тому в одному з інтерв’ю. Можливо, комусь здасться дивним чути таке від постаті, яка зруйнувала монополію комуністичної партії, запровадила плюралізм, гласність, перебудову, пішла на поліпшення відносин із Заходом. Схоже, зараз, на схилі літ, дід Горбачов тільки те й робить, що ностальгує за втраченим. Із Кримом у нього, до речі, пов’язані особливі спогади.

19 серпня. 1991 рік. Центральне телебачення СРСР повідомляє: Горбачов більше не президент. Силовики заблокували президента разом з родиною на дачі в Криму. Телефони прямого зв’язку з Москвою були відрізані. Після відмови скласти повноваження добровільно путчисти вирішили захопити владу силою та усунути Горбачова від влади. У СРСР оголосили надзвичайний стан. Проте путчисти зазнали поразки вже за кілька днів. Горбачов почувався переможцем. Він повернуся з Криму, але свого попереднього політичного впливу, насправді, уже не мав. Президентська влада Горбачова, як виявилося, і далі продовжувала висіти на волосині.

На зламі 80-х і 90-х суспільно-економічна ситуація в СРСР нагадувала тектонічні процеси перед виверженням вулкану. На полицях не було продуктів та товарів, країну охопила гіперінфляція, все більше і більше поневолених республік прагнуло самостійності. Горбачов визнавав кризу Союзу, проте все ще прагнув перебудувати його формат. Він був впевнений, що Росія, Україна та Білорусь підпишуть найближчим часом новий союзний договір та утворять на уламках колишнього СРСР Союз суверенних держав із центром у Москві. У цьому Горбачова запевняв і Борис Єльцин, який тоді очолював Російську РФСР.

У результаті Борис Єльцин обвів довкола пальця всіх – і путчистів, і Горбачова. Згодом, після серпневих подій, Білорусь, Україна та Росія руками Шушкевича, Кравчука та Єльцина підписали зовсім не той договір, на який сподівався Горбачов. Утворення незалежних держав означало – у президентстві Горбачова більше немає сенсу. 25 грудня він добровільно склав повноваження та увійшов в історію як перший і єдиний Президент СРСР. Горбачов зненавидів Єльцина, якого сам привів у велику політику.

Період правління Горбачова на посаді голови Верховної Ради та Президента СРСР для України пам’ятний, перш за все, трагедією на Чорнобильській АЕС 1986 року. На пострадянському просторі ставлення до Горбачова суперечливе – воно перебуває десь між трагедією на ЧАЕС і гласністю, між припиненням політичних репресій і ненависним багатьом росіянам «сухим законом», між ковтком свободи і так званим «розвалом Союзу», якого, до речі, Горбачов насправді не робив.

Водночас на Заході Горбачова любили. Він вивів радянські війська з Афганістану, налагодив відносини з Європою та Сполученими Штатами, припинилася гонка озброєнь і Холодна війна. Упала Берлінська стіна, а Горбачов отримав Нобелівську премію миру. На початку березня цього року Горбачову виповнилося 87 років. На схилі літ він то критикує Путіна за довге перебування при владі, то виправдовує його міжнародний злочин у Криму. Мабуть, цього вже достатньо, аби нині скласти уявлення про персону Михайла Горбачова.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: Як розвалився СРСР: ретроспектива подій

Чому Горбачова не дуже люблять у Росії, але добре сприймають на Заході?

0 - 0 Коментувати

Михайла Горбачова у Росії, як правило, не люблять, адже це він, мовляв, проявив слабкість та розвалив великий Радянський Союз. Натомість на Заході у кінці 80-х Горбачов завоював прихильність за припинення Холодної війни. Удостоєний Нобелівської премії миру Горбачов – одна з найбільш суперечливих та цікавих особистостей в історії.

Якби Горбачов був на місці Путіна, то у 2014 році вчинив би з українським Кримом так само, тобто зважився б на анексію. Про це Горбачов зізнався кілька років тому в одному з інтерв’ю. Можливо, комусь здасться дивним чути таке від постаті, яка зруйнувала монополію комуністичної партії, запровадила плюралізм, гласність, перебудову, пішла на поліпшення відносин із Заходом. Схоже, зараз, на схилі літ, дід Горбачов тільки те й робить, що ностальгує за втраченим. Із Кримом у нього, до речі, пов’язані особливі спогади.

19 серпня. 1991 рік. Центральне телебачення СРСР повідомляє: Горбачов більше не президент. Силовики заблокували президента разом з родиною на дачі в Криму. Телефони прямого зв’язку з Москвою були відрізані. Після відмови скласти повноваження добровільно путчисти вирішили захопити владу силою та усунути Горбачова від влади. У СРСР оголосили надзвичайний стан. Проте путчисти зазнали поразки вже за кілька днів. Горбачов почувався переможцем. Він повернуся з Криму, але свого попереднього політичного впливу, насправді, уже не мав. Президентська влада Горбачова, як виявилося, і далі продовжувала висіти на волосині.

На зламі 80-х і 90-х суспільно-економічна ситуація в СРСР нагадувала тектонічні процеси перед виверженням вулкану. На полицях не було продуктів та товарів, країну охопила гіперінфляція, все більше і більше поневолених республік прагнуло самостійності. Горбачов визнавав кризу Союзу, проте все ще прагнув перебудувати його формат. Він був впевнений, що Росія, Україна та Білорусь підпишуть найближчим часом новий союзний договір та утворять на уламках колишнього СРСР Союз суверенних держав із центром у Москві. У цьому Горбачова запевняв і Борис Єльцин, який тоді очолював Російську РФСР.

У результаті Борис Єльцин обвів довкола пальця всіх – і путчистів, і Горбачова. Згодом, після серпневих подій, Білорусь, Україна та Росія руками Шушкевича, Кравчука та Єльцина підписали зовсім не той договір, на який сподівався Горбачов. Утворення незалежних держав означало – у президентстві Горбачова більше немає сенсу. 25 грудня він добровільно склав повноваження та увійшов в історію як перший і єдиний Президент СРСР. Горбачов зненавидів Єльцина, якого сам привів у велику політику.

Період правління Горбачова на посаді голови Верховної Ради та Президента СРСР для України пам’ятний, перш за все, трагедією на Чорнобильській АЕС 1986 року. На пострадянському просторі ставлення до Горбачова суперечливе – воно перебуває десь між трагедією на ЧАЕС і гласністю, між припиненням політичних репресій і ненависним багатьом росіянам «сухим законом», між ковтком свободи і так званим «розвалом Союзу», якого, до речі, Горбачов насправді не робив.

Водночас на Заході Горбачова любили. Він вивів радянські війська з Афганістану, налагодив відносини з Європою та Сполученими Штатами, припинилася гонка озброєнь і Холодна війна. Упала Берлінська стіна, а Горбачов отримав Нобелівську премію миру. На початку березня цього року Горбачову виповнилося 87 років. На схилі літ він то критикує Путіна за довге перебування при владі, то виправдовує його міжнародний злочин у Криму. Мабуть, цього вже достатньо, аби нині скласти уявлення про персону Михайла Горбачова.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: Як розвалився СРСР: ретроспектива подій

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

14.03.2018
Загрузка...

Дивіться на ICTV


Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: