УКР
УКР

Video: 2018: Чим запам’ятається українцям ще один рік війни за незалежність

За рік, що минає, прапор України встановили у кількох населених пунктах «сірої зони» Донбасу. У рамках повзучого наступу українська армія повернула контроль над десятками квадратних кілометрів окупованих територій Сходу України.

Україна Росія фото

У травні завершилась АТО і почалась ООС, а наприкінці 2018-го, після акту агресії Росії проти України в Азові, у 10 областях нашої держави був введений воєнний стан. Яким був ефект від цих рішень? Чому на Донбасі не з’явились миротворці ООН і чи з’являться взагалі? Яким для України був 2018-й – черговий рік війни за незалежність, і чого чекати на фронтах у наступному році?

Донецьк. Луганськ. Тепер Азовське і Чорне моря. 2018-й для України - вже 5 рік війни поспіль Для нас він запам’ятається розширенням географії агресивних дій Росії. Атака на наші військові судна у Чорному морі водночас освіжила пам’ять всім, хто призабув або прагнув не помічати війну і всередині суспільства, і на міжнародній арені.

Війна в морі

Росія спрямувала агресивні дії на Чорне і Азовське море насправді не в листопаді,  коли сталась атака, а задовго до. Ще з початку року окупанти блокували рух торгових суден в обидва боки Керченської протоки, завдаючи збитків нашій економіці. Загарбники використовували незаконно збудований міст – росіяни, до речі, назвали його символом  року. Ми ж вважаємо символом року в Росії зліплені якутським пенсіонером скульптури із гною. Але добре – нехай буде міст. У відповідь ми можемо назвати подією року в Україні виробництво, модернізацію та успішне випробування нових ракетних систем – зокрема, «Нептун», «Вільха», С-125, «Богдана»

Створена Росією напруга на морі поблизу нашпигованого зброєю окупованого Криму залишається одним із ключових напрямків уваги української армії. Донбас при цьому продовжує горіти 5 рік поспіль. На початку року Верховна Рада ухвалила так званий Закон про деокупацію Донбасу, в якому Росію вперше з початку війни офіційно визнали агресором та окупантом.

Операція Обєднаних Сил

У травні, відповідно до нового Закону, завершилась АТО і розпочалась Операція Об’єднаних Сил. У рамках операції наші військові відновили контроль на кількома населеними пунктами – український прапор повернувся на десятки тисяч квадратних кілометрів. За 2018 рік на фронті загинули 134 українські воїни. Деякі політики вказують, це менше порівняно, наприклад, у 2017му, коли загинув 191 захисник, тому це, мовляв, добре. Ні, це погано, бо 134 – це не про статистику. Це імена. Це зламані долі. І за кожну з них обов’язково наступить розплата.

Вбивство главаря терористів

На початку грудня українські військові ліквідували вбивцю Героя України Василя Сліпака – терориста «Морячка». Інша гучна подія – вбивство главаря так ваної ДНР терориста Захарченка в кафе «Сєпар» – тут уже постарався Кремль, який просто провів рокіровку своїх маріонеток в ОРДЛО, провівши так звані вибори МММ-щика Пушиліна. Для України це нічого не означає – ми не ведемо переговорів з терористами, бандюками, окупантами і колаборантами – в костюмі вони вдягнуті, чи в російське хакі з георгіївською стрічкою. Для тих людей, хто з різних причин досі живе в окупації на Донбасі – теж особливо нічого не змінилось. Хіба що в гірший бік.

«Ціни ростуть буквально кожен день на 3-5 рублів, борошна взагалі не купити. Зарплати все менше, грошей усе менше, так звана «еліта» живе на російські подачки», – розповідає політолог Кирило Сазонов.

Українська армія не відступала

Українська армія в цьому році не відступала. Відновлення контролю над кількома населеними пунктами на Донбасі – це не наступ, яким Росія повсякчас лякала і лякає мешканців окупованих територій. Пріоритетом для нас все одно залишається політико-дипломатичний шлях відновлення територіальної цілісності. Втім за рік тут особливих проривів немає: так, санкції Заходу проти Росії зберігаються – це дуже важливо, жорстка риторика іноді змінювалась на більш жорстку. Але поведінка Путіна, як бачимо, не змінюється – заручників агресор не віддає, розмови про миротворців ООН стихли.

Чого чекати від Путіна?

Якщо Путіну не вдасться політично повернути Україну у свій клятий «русскій мір», ризик повномасштабної війни посилиться. Однією із ключових цілей введення воєнного стану в десяти областях і було підготуватись до найгіршого сценарію. На практиці побачити здатність реагувати на загрозу, посилити ті ділянки, де є проблеми. Про велику війну як один із варіантів розвитку подій у наступному році говорять і в Україні, і на Заході. Російська загроза залишається пріоритетною для цивілізованого світу.

Політична турбулентність у США та Євросоюзі, що посилилась під кінець року, не радує. Але на рівні керівництва НАТО існує чітке усвідомлення, що відбувається, і чого можна чекати від Путіна. Та чого завгодно. Тобто виклики на наступний рік серйозні для всіх. Для нас є приводи непокоїтись, але немає причин впадати у відчай та панікувати. Економічна ситуація стабільна, золотовалютні резерви виросли, на військо в 2019 році передбачено понад 100 мільярдів гривень. Це рекорд за всі роки війни. Обороняючись від однієї із найсильніших армій у світі ми відчули, що Росія зубата. Але за 2018 рік наші військо та дипломатія ще більш вправно вибивають зуби агресивній мордві. А це вкрай важливо для серйозних битв з агресором, які ймовірно, чекають на нас у майбутньому.

2018: Чим запам’ятається українцям ще один рік війни за незалежність

0 Коментувати

За рік, що минає, прапор України встановили у кількох населених пунктах «сірої зони» Донбасу. У рамках повзучого наступу українська армія повернула контроль над десятками квадратних кілометрів окупованих територій Сходу України.

Україна Росія фото

У травні завершилась АТО і почалась ООС, а наприкінці 2018-го, після акту агресії Росії проти України в Азові, у 10 областях нашої держави був введений воєнний стан. Яким був ефект від цих рішень? Чому на Донбасі не з’явились миротворці ООН і чи з’являться взагалі? Яким для України був 2018-й – черговий рік війни за незалежність, і чого чекати на фронтах у наступному році?

Донецьк. Луганськ. Тепер Азовське і Чорне моря. 2018-й для України – вже 5 рік війни поспіль Для нас він запам’ятається розширенням географії агресивних дій Росії. Атака на наші військові судна у Чорному морі водночас освіжила пам’ять всім, хто призабув або прагнув не помічати війну і всередині суспільства, і на міжнародній арені.

Війна в морі

Росія спрямувала агресивні дії на Чорне і Азовське море насправді не в листопаді,  коли сталась атака, а задовго до. Ще з початку року окупанти блокували рух торгових суден в обидва боки Керченської протоки, завдаючи збитків нашій економіці. Загарбники використовували незаконно збудований міст – росіяни, до речі, назвали його символом  року. Ми ж вважаємо символом року в Росії зліплені якутським пенсіонером скульптури із гною. Але добре – нехай буде міст. У відповідь ми можемо назвати подією року в Україні виробництво, модернізацію та успішне випробування нових ракетних систем – зокрема, «Нептун», «Вільха», С-125, «Богдана»

Створена Росією напруга на морі поблизу нашпигованого зброєю окупованого Криму залишається одним із ключових напрямків уваги української армії. Донбас при цьому продовжує горіти 5 рік поспіль. На початку року Верховна Рада ухвалила так званий Закон про деокупацію Донбасу, в якому Росію вперше з початку війни офіційно визнали агресором та окупантом.

Операція Обєднаних Сил

У травні, відповідно до нового Закону, завершилась АТО і розпочалась Операція Об’єднаних Сил. У рамках операції наші військові відновили контроль на кількома населеними пунктами – український прапор повернувся на десятки тисяч квадратних кілометрів. За 2018 рік на фронті загинули 134 українські воїни. Деякі політики вказують, це менше порівняно, наприклад, у 2017му, коли загинув 191 захисник, тому це, мовляв, добре. Ні, це погано, бо 134 – це не про статистику. Це імена. Це зламані долі. І за кожну з них обов’язково наступить розплата.

Вбивство главаря терористів

На початку грудня українські військові ліквідували вбивцю Героя України Василя Сліпака – терориста «Морячка». Інша гучна подія – вбивство главаря так ваної ДНР терориста Захарченка в кафе «Сєпар» – тут уже постарався Кремль, який просто провів рокіровку своїх маріонеток в ОРДЛО, провівши так звані вибори МММ-щика Пушиліна. Для України це нічого не означає – ми не ведемо переговорів з терористами, бандюками, окупантами і колаборантами – в костюмі вони вдягнуті, чи в російське хакі з георгіївською стрічкою. Для тих людей, хто з різних причин досі живе в окупації на Донбасі – теж особливо нічого не змінилось. Хіба що в гірший бік.

«Ціни ростуть буквально кожен день на 3-5 рублів, борошна взагалі не купити. Зарплати все менше, грошей усе менше, так звана «еліта» живе на російські подачки», – розповідає політолог Кирило Сазонов.

Українська армія не відступала

Українська армія в цьому році не відступала. Відновлення контролю над кількома населеними пунктами на Донбасі – це не наступ, яким Росія повсякчас лякала і лякає мешканців окупованих територій. Пріоритетом для нас все одно залишається політико-дипломатичний шлях відновлення територіальної цілісності. Втім за рік тут особливих проривів немає: так, санкції Заходу проти Росії зберігаються – це дуже важливо, жорстка риторика іноді змінювалась на більш жорстку. Але поведінка Путіна, як бачимо, не змінюється – заручників агресор не віддає, розмови про миротворців ООН стихли.

Чого чекати від Путіна?

Якщо Путіну не вдасться політично повернути Україну у свій клятий «русскій мір», ризик повномасштабної війни посилиться. Однією із ключових цілей введення воєнного стану в десяти областях і було підготуватись до найгіршого сценарію. На практиці побачити здатність реагувати на загрозу, посилити ті ділянки, де є проблеми. Про велику війну як один із варіантів розвитку подій у наступному році говорять і в Україні, і на Заході. Російська загроза залишається пріоритетною для цивілізованого світу.

Політична турбулентність у США та Євросоюзі, що посилилась під кінець року, не радує. Але на рівні керівництва НАТО існує чітке усвідомлення, що відбувається, і чого можна чекати від Путіна. Та чого завгодно. Тобто виклики на наступний рік серйозні для всіх. Для нас є приводи непокоїтись, але немає причин впадати у відчай та панікувати. Економічна ситуація стабільна, золотовалютні резерви виросли, на військо в 2019 році передбачено понад 100 мільярдів гривень. Це рекорд за всі роки війни. Обороняючись від однієї із найсильніших армій у світі ми відчули, що Росія зубата. Але за 2018 рік наші військо та дипломатія ще більш вправно вибивають зуби агресивній мордві. А це вкрай важливо для серйозних битв з агресором, які ймовірно, чекають на нас у майбутньому.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

25.12.2018 15:30
Завантаження...

Ведучі каналу

    Поки що немає матеріалів ...

Дивіться на ICTV


Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: