УКР
УКР

Video: 2018: Чим запам’ятається українцям ще один рік війни за незалежність

За рік, що минає, прапор України встановили у кількох населених пунктах «сірої зони» Донбасу. У рамках повзучого наступу українська армія повернула контроль над десятками квадратних кілометрів окупованих територій Сходу України.

Україна Росія фото

У травні завершилась АТО і почалась ООС, а наприкінці 2018-го, після акту агресії Росії проти України в Азові, у 10 областях нашої держави був введений воєнний стан. Яким був ефект від цих рішень? Чому на Донбасі не з’явились миротворці ООН і чи з’являться взагалі? Яким для України був 2018-й – черговий рік війни за незалежність, і чого чекати на фронтах у наступному році?

Донецьк. Луганськ. Тепер Азовське і Чорне моря. 2018-й для України - вже 5 рік війни поспіль Для нас він запам’ятається розширенням географії агресивних дій Росії. Атака на наші військові судна у Чорному морі водночас освіжила пам’ять всім, хто призабув або прагнув не помічати війну і всередині суспільства, і на міжнародній арені.

Війна в морі

Росія спрямувала агресивні дії на Чорне і Азовське море насправді не в листопаді,  коли сталась атака, а задовго до. Ще з початку року окупанти блокували рух торгових суден в обидва боки Керченської протоки, завдаючи збитків нашій економіці. Загарбники використовували незаконно збудований міст – росіяни, до речі, назвали його символом  року. Ми ж вважаємо символом року в Росії зліплені якутським пенсіонером скульптури із гною. Але добре – нехай буде міст. У відповідь ми можемо назвати подією року в Україні виробництво, модернізацію та успішне випробування нових ракетних систем – зокрема, «Нептун», «Вільха», С-125, «Богдана»

Створена Росією напруга на морі поблизу нашпигованого зброєю окупованого Криму залишається одним із ключових напрямків уваги української армії. Донбас при цьому продовжує горіти 5 рік поспіль. На початку року Верховна Рада ухвалила так званий Закон про деокупацію Донбасу, в якому Росію вперше з початку війни офіційно визнали агресором та окупантом.

Операція Обєднаних Сил

У травні, відповідно до нового Закону, завершилась АТО і розпочалась Операція Об’єднаних Сил. У рамках операції наші військові відновили контроль на кількома населеними пунктами – український прапор повернувся на десятки тисяч квадратних кілометрів. За 2018 рік на фронті загинули 134 українські воїни. Деякі політики вказують, це менше порівняно, наприклад, у 2017му, коли загинув 191 захисник, тому це, мовляв, добре. Ні, це погано, бо 134 – це не про статистику. Це імена. Це зламані долі. І за кожну з них обов’язково наступить розплата.

Вбивство главаря терористів

На початку грудня українські військові ліквідували вбивцю Героя України Василя Сліпака – терориста «Морячка». Інша гучна подія – вбивство главаря так ваної ДНР терориста Захарченка в кафе «Сєпар» – тут уже постарався Кремль, який просто провів рокіровку своїх маріонеток в ОРДЛО, провівши так звані вибори МММ-щика Пушиліна. Для України це нічого не означає – ми не ведемо переговорів з терористами, бандюками, окупантами і колаборантами – в костюмі вони вдягнуті, чи в російське хакі з георгіївською стрічкою. Для тих людей, хто з різних причин досі живе в окупації на Донбасі – теж особливо нічого не змінилось. Хіба що в гірший бік.

«Ціни ростуть буквально кожен день на 3-5 рублів, борошна взагалі не купити. Зарплати все менше, грошей усе менше, так звана «еліта» живе на російські подачки», – розповідає політолог Кирило Сазонов.

Українська армія не відступала

Українська армія в цьому році не відступала. Відновлення контролю над кількома населеними пунктами на Донбасі – це не наступ, яким Росія повсякчас лякала і лякає мешканців окупованих територій. Пріоритетом для нас все одно залишається політико-дипломатичний шлях відновлення територіальної цілісності. Втім за рік тут особливих проривів немає: так, санкції Заходу проти Росії зберігаються – це дуже важливо, жорстка риторика іноді змінювалась на більш жорстку. Але поведінка Путіна, як бачимо, не змінюється – заручників агресор не віддає, розмови про миротворців ООН стихли.

Чого чекати від Путіна?

Якщо Путіну не вдасться політично повернути Україну у свій клятий «русскій мір», ризик повномасштабної війни посилиться. Однією із ключових цілей введення воєнного стану в десяти областях і було підготуватись до найгіршого сценарію. На практиці побачити здатність реагувати на загрозу, посилити ті ділянки, де є проблеми. Про велику війну як один із варіантів розвитку подій у наступному році говорять і в Україні, і на Заході. Російська загроза залишається пріоритетною для цивілізованого світу.

Політична турбулентність у США та Євросоюзі, що посилилась під кінець року, не радує. Але на рівні керівництва НАТО існує чітке усвідомлення, що відбувається, і чого можна чекати від Путіна. Та чого завгодно. Тобто виклики на наступний рік серйозні для всіх. Для нас є приводи непокоїтись, але немає причин впадати у відчай та панікувати. Економічна ситуація стабільна, золотовалютні резерви виросли, на військо в 2019 році передбачено понад 100 мільярдів гривень. Це рекорд за всі роки війни. Обороняючись від однієї із найсильніших армій у світі ми відчули, що Росія зубата. Але за 2018 рік наші військо та дипломатія ще більш вправно вибивають зуби агресивній мордві. А це вкрай важливо для серйозних битв з агресором, які ймовірно, чекають на нас у майбутньому.

2018: Чим запам’ятається українцям ще один рік війни за незалежність

0 Коментувати

За рік, що минає, прапор України встановили у кількох населених пунктах «сірої зони» Донбасу. У рамках повзучого наступу українська армія повернула контроль над десятками квадратних кілометрів окупованих територій Сходу України.

Україна Росія фото

У травні завершилась АТО і почалась ООС, а наприкінці 2018-го, після акту агресії Росії проти України в Азові, у 10 областях нашої держави був введений воєнний стан. Яким був ефект від цих рішень? Чому на Донбасі не з’явились миротворці ООН і чи з’являться взагалі? Яким для України був 2018-й – черговий рік війни за незалежність, і чого чекати на фронтах у наступному році?

Донецьк. Луганськ. Тепер Азовське і Чорне моря. 2018-й для України – вже 5 рік війни поспіль Для нас він запам’ятається розширенням географії агресивних дій Росії. Атака на наші військові судна у Чорному морі водночас освіжила пам’ять всім, хто призабув або прагнув не помічати війну і всередині суспільства, і на міжнародній арені.

Війна в морі

Росія спрямувала агресивні дії на Чорне і Азовське море насправді не в листопаді,  коли сталась атака, а задовго до. Ще з початку року окупанти блокували рух торгових суден в обидва боки Керченської протоки, завдаючи збитків нашій економіці. Загарбники використовували незаконно збудований міст – росіяни, до речі, назвали його символом  року. Ми ж вважаємо символом року в Росії зліплені якутським пенсіонером скульптури із гною. Але добре – нехай буде міст. У відповідь ми можемо назвати подією року в Україні виробництво, модернізацію та успішне випробування нових ракетних систем – зокрема, «Нептун», «Вільха», С-125, «Богдана»

Створена Росією напруга на морі поблизу нашпигованого зброєю окупованого Криму залишається одним із ключових напрямків уваги української армії. Донбас при цьому продовжує горіти 5 рік поспіль. На початку року Верховна Рада ухвалила так званий Закон про деокупацію Донбасу, в якому Росію вперше з початку війни офіційно визнали агресором та окупантом.

Операція Обєднаних Сил

У травні, відповідно до нового Закону, завершилась АТО і розпочалась Операція Об’єднаних Сил. У рамках операції наші військові відновили контроль на кількома населеними пунктами – український прапор повернувся на десятки тисяч квадратних кілометрів. За 2018 рік на фронті загинули 134 українські воїни. Деякі політики вказують, це менше порівняно, наприклад, у 2017му, коли загинув 191 захисник, тому це, мовляв, добре. Ні, це погано, бо 134 – це не про статистику. Це імена. Це зламані долі. І за кожну з них обов’язково наступить розплата.

Вбивство главаря терористів

На початку грудня українські військові ліквідували вбивцю Героя України Василя Сліпака – терориста «Морячка». Інша гучна подія – вбивство главаря так ваної ДНР терориста Захарченка в кафе «Сєпар» – тут уже постарався Кремль, який просто провів рокіровку своїх маріонеток в ОРДЛО, провівши так звані вибори МММ-щика Пушиліна. Для України це нічого не означає – ми не ведемо переговорів з терористами, бандюками, окупантами і колаборантами – в костюмі вони вдягнуті, чи в російське хакі з георгіївською стрічкою. Для тих людей, хто з різних причин досі живе в окупації на Донбасі – теж особливо нічого не змінилось. Хіба що в гірший бік.

«Ціни ростуть буквально кожен день на 3-5 рублів, борошна взагалі не купити. Зарплати все менше, грошей усе менше, так звана «еліта» живе на російські подачки», – розповідає політолог Кирило Сазонов.

Українська армія не відступала

Українська армія в цьому році не відступала. Відновлення контролю над кількома населеними пунктами на Донбасі – це не наступ, яким Росія повсякчас лякала і лякає мешканців окупованих територій. Пріоритетом для нас все одно залишається політико-дипломатичний шлях відновлення територіальної цілісності. Втім за рік тут особливих проривів немає: так, санкції Заходу проти Росії зберігаються – це дуже важливо, жорстка риторика іноді змінювалась на більш жорстку. Але поведінка Путіна, як бачимо, не змінюється – заручників агресор не віддає, розмови про миротворців ООН стихли.

Чого чекати від Путіна?

Якщо Путіну не вдасться політично повернути Україну у свій клятий «русскій мір», ризик повномасштабної війни посилиться. Однією із ключових цілей введення воєнного стану в десяти областях і було підготуватись до найгіршого сценарію. На практиці побачити здатність реагувати на загрозу, посилити ті ділянки, де є проблеми. Про велику війну як один із варіантів розвитку подій у наступному році говорять і в Україні, і на Заході. Російська загроза залишається пріоритетною для цивілізованого світу.

Політична турбулентність у США та Євросоюзі, що посилилась під кінець року, не радує. Але на рівні керівництва НАТО існує чітке усвідомлення, що відбувається, і чого можна чекати від Путіна. Та чого завгодно. Тобто виклики на наступний рік серйозні для всіх. Для нас є приводи непокоїтись, але немає причин впадати у відчай та панікувати. Економічна ситуація стабільна, золотовалютні резерви виросли, на військо в 2019 році передбачено понад 100 мільярдів гривень. Це рекорд за всі роки війни. Обороняючись від однієї із найсильніших армій у світі ми відчули, що Росія зубата. Але за 2018 рік наші військо та дипломатія ще більш вправно вибивають зуби агресивній мордві. А це вкрай важливо для серйозних битв з агресором, які ймовірно, чекають на нас у майбутньому.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

25.12.2018 15:30
Завантаження...

Дивіться на ICTV


Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: