УКР
УКР

Video: 100 років тому більшість населення російського Далекого Сходу були українцями

Є такий цікавий факт, що ще якихось 100 років тому більшість населення російського Далекого Сходу говорило українською. Як же так сталося, і чи можна нині почути українську у регіоні, що межує з Китаєм та Японією?

Владивосток фото

1905 рік. На кадрах британського кореспондента містечко Уссурійськ. На вулицях білі мазанки, покриті соломою, люди, вбрані у вишиванки, повсюди чути веселий український говір. Складається враження, що кореспондент перебуває десь на Чернігівщині чи Полтавщині. Та насправді – це Далекий Схід.

Усе почалося всередині ХІХ століття. За Пекінським мирним договором, більша частина китайського Далекого Сходу відходила до Росії. Цар Олександр ІІ розумів, що зможе втримати ці величезні території, якщо там постійно житимуть його люди. Україна тоді саме переживала демографічний бум. Чисельність українців зросла у півтора рази. А ось землі на всіх не вистачало. Земельний наділ на одного селянина складав лише півтора гектари. Як наслідок, 7 із 10 селянських родин не могли повністю забезпечити себе їжею. Тому зважувалися на авантюру – вирушити у пошуках кращої долі до узбережжя Тихого океану. Уряд царської Росії активно рекламував переселення на переважно безлюдний ще Далекий Схід. Обіцяли неймовірне: по 100 гектарів землі на члена кожної сім’ї. Безкоштовно! Пароплавний рейс Одеса-Владивосток ставав регулярним. А в містах Хабаровськ, Уссурійськ та Владивосток все частіше лунала українська мова.

Усеросійський перепис населення 1913 року зафіксував цікаву статистику: на Далекому Сході проживало уже майже 2 мільйони українців. В Амурській і Приморській областях вони складали більше ніж половину всього населення. Головний російський порт на Тихому океані Владивосток був взятий у тісне кільце українських сіл – Київка, Чернігівка, Чугуївка, Хорол, Слов’янка. Ці землі Далекого Сходу стали називати Зеленим Клином або Закитайською Україною.

Після того, як більшовики у жовтні 1917 року шляхом державного перевороту захопили владу у Росії, Україна взяла курс на незалежність. За створення власної держави взялися і українці на Далекому Сході. Ставку робили на Київ. Вважали, якщо Україна стане незалежною, то і Зелений Клин автоматично відокремиться від Петрограда. Тому на Всеукраїнському з’їзді Далекого Сходу у Хабаровську більшовикам висунули вимогу: визнати Зелений Клин частиною України, адже більшість населення тут становлять українці. Та після невдачі Грушевського зрозуміли, що покладатися варто лише на власні сили. На квітневому з’їзді 1918 року прийняли рішення проголосити Українську Далекосхідну Республіку. Її територія складала близько 1 мільйона квадратних кілометрів, що майже вдвічі більше за площу сучасної України. Формувалася також українська армія Зеленого Клину. Та умови були несприятливі. У цей час на Далекому Сході уже точилася кровопролитна громадянська війна між білими та червоними. І ті, й інші про будь-яку автономію українців чути не хотіли.

Після перемоги більшовиків у громадянській війні та створення СРСР почалася тотальна русифікація Далекого Сходу. Україномовні газети потрапили під заборону. На усіх лідерів Української Далекосхідної Республіки чекав Читинський судовий процес. Їм закидали сепаратизм та прагнення за начебто японські гроші відірвати Далекий Схід від СРСР. Поступово репресії та пропаганда почали приносити більшовикам результат: все більше українців Зеленого Клину додавали до своїх прізвищ типово російські закінчення і в графі національність вказували «росіянин». Якщо у 1917 році кожен третій житель Далекого Сходу називав себе українцем, то за переписом 1926 року уже кожен четвертий, а на момент розпаду Радянського Союзу – лише кожен десятий. Нині частка українців взагалі знизилася до 3%.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: Ще 100 років тому більшість населення Кубані говорило українською мовою

100 років тому більшість населення російського Далекого Сходу були українцями

0 - 0 Коментувати

Є такий цікавий факт, що ще якихось 100 років тому більшість населення російського Далекого Сходу говорило українською. Як же так сталося, і чи можна нині почути українську у регіоні, що межує з Китаєм та Японією?

Владивосток фото

1905 рік. На кадрах британського кореспондента містечко Уссурійськ. На вулицях білі мазанки, покриті соломою, люди, вбрані у вишиванки, повсюди чути веселий український говір. Складається враження, що кореспондент перебуває десь на Чернігівщині чи Полтавщині. Та насправді – це Далекий Схід.

Усе почалося всередині ХІХ століття. За Пекінським мирним договором, більша частина китайського Далекого Сходу відходила до Росії. Цар Олександр ІІ розумів, що зможе втримати ці величезні території, якщо там постійно житимуть його люди. Україна тоді саме переживала демографічний бум. Чисельність українців зросла у півтора рази. А ось землі на всіх не вистачало. Земельний наділ на одного селянина складав лише півтора гектари. Як наслідок, 7 із 10 селянських родин не могли повністю забезпечити себе їжею. Тому зважувалися на авантюру – вирушити у пошуках кращої долі до узбережжя Тихого океану. Уряд царської Росії активно рекламував переселення на переважно безлюдний ще Далекий Схід. Обіцяли неймовірне: по 100 гектарів землі на члена кожної сім’ї. Безкоштовно! Пароплавний рейс Одеса-Владивосток ставав регулярним. А в містах Хабаровськ, Уссурійськ та Владивосток все частіше лунала українська мова.

Усеросійський перепис населення 1913 року зафіксував цікаву статистику: на Далекому Сході проживало уже майже 2 мільйони українців. В Амурській і Приморській областях вони складали більше ніж половину всього населення. Головний російський порт на Тихому океані Владивосток був взятий у тісне кільце українських сіл – Київка, Чернігівка, Чугуївка, Хорол, Слов’янка. Ці землі Далекого Сходу стали називати Зеленим Клином або Закитайською Україною.

Після того, як більшовики у жовтні 1917 року шляхом державного перевороту захопили владу у Росії, Україна взяла курс на незалежність. За створення власної держави взялися і українці на Далекому Сході. Ставку робили на Київ. Вважали, якщо Україна стане незалежною, то і Зелений Клин автоматично відокремиться від Петрограда. Тому на Всеукраїнському з’їзді Далекого Сходу у Хабаровську більшовикам висунули вимогу: визнати Зелений Клин частиною України, адже більшість населення тут становлять українці. Та після невдачі Грушевського зрозуміли, що покладатися варто лише на власні сили. На квітневому з’їзді 1918 року прийняли рішення проголосити Українську Далекосхідну Республіку. Її територія складала близько 1 мільйона квадратних кілометрів, що майже вдвічі більше за площу сучасної України. Формувалася також українська армія Зеленого Клину. Та умови були несприятливі. У цей час на Далекому Сході уже точилася кровопролитна громадянська війна між білими та червоними. І ті, й інші про будь-яку автономію українців чути не хотіли.

Після перемоги більшовиків у громадянській війні та створення СРСР почалася тотальна русифікація Далекого Сходу. Україномовні газети потрапили під заборону. На усіх лідерів Української Далекосхідної Республіки чекав Читинський судовий процес. Їм закидали сепаратизм та прагнення за начебто японські гроші відірвати Далекий Схід від СРСР. Поступово репресії та пропаганда почали приносити більшовикам результат: все більше українців Зеленого Клину додавали до своїх прізвищ типово російські закінчення і в графі національність вказували «росіянин». Якщо у 1917 році кожен третій житель Далекого Сходу називав себе українцем, то за переписом 1926 року уже кожен четвертий, а на момент розпаду Радянського Союзу – лише кожен десятий. Нині частка українців взагалі знизилася до 3%.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: Ще 100 років тому більшість населення Кубані говорило українською мовою

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

14.07.2018
Загрузка...

Дивіться на ICTV


Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: