УКР
УКР

Кремль десятиліттями приховував правду про рекорд Стаханова

0 - 0 Коментувати

Легендарного шахтаря Стаханова знав увесь СРСР. Радянська пропаганда возвеличувала його, водночас рідні та колеги зневажали та глузували з нього. Чому? Яку правду про рекорд Стаханова десятиліттями приховували за вказівкою Кремля?

Вересневого ранку 1935 року Андрій Стаханов прокинувся знаменитим. Усі газети Радянського Союзу повідомляли про трудовий подвиг шахтаря з Донбасу. За одну робочу зміну він встановив рекорд праці – самотужки добув 102 тонни вугілля замість норми у 7 тонн. Так в СРСР розпочався стаханівський рух та манія на рекорди. Уже через місяць майже на кожному підприємстві з’явились свої стахановці – коваль Олександр Бусигін, сталевар Макар Мазай, машиніст Петро Кривоніс, трактористка Паша Ангеліна та багато інших. Нові герої були не тільки у промисловості: стоматологи потроювали норму з видалення зубів, у театрах замість двох прем’єр ставили 12, а Тюменський горілчаний завод урочисто представив 45-градусний напій, який в народі назвали «напоєм стахановців». Але що ж насправді приховувалось за подвигами радянських ударників праці?

Раніше ми писали, що Радянська пропаганда створила Нестору Махну образ бандита

Стаханов став знаменитим за чіткою вказівкою вищого партійного керівництва СРСР. Щоправда, як саме встановлювались ці трудові подвиги радянська пропаганда старанно замовчувала. Насправді для встановлення рекорду Стаханову спеціально привезли найкраще обладнання, та й вугілля він добував не самотужки, а в супроводі інших шахтарів. Та усю славу присвоїли виключно Стаханову. Проте стався конфуз. Газета «Правда» заздалегідь знала про майбутній подвиг Андрія Стаханова. При цьому журналістам було відомо тільки, що ім’я героя починається на літеру «А». Недовго думаючи, вони вирішили, що його звуть «Алєксєєм». Коли ж помилку виявили, Сталін сказав: «Газета «Правда» помилятися не може». Тому Андрію Стаханову миттєво видали новий паспорт на ім’я Олексій. Думку самого Стаханова ніхто не питав. За трудовий подвиг він отримав величезну на ті часи премію – 200 рублів, орден Леніна, квартиру з меблями і два іменних місця у кінотеатрі. У шахті він більше не працював.

Проте стаханівський рух у Радянському Союзі провалився. У гонитві за рекордами різко знизилася якість продукції на виробництві. Винних у СРСР знаходили миттєво – керівників, інженерів, технічний персонал. Їх звинувачували у саботажах та диверсіях. За цією статтею у 1937-му році було засуджено понад 270 тисяч робітників і 200 тисяч службовців. Наслідком стала нестача кваліфікованих кадрів. Наприклад, у 1940-му на Макіївському металургійному заводі залишилось тільки 2 інженера і 31 технік.

Водночас економічні показники СРСР зростали повільно. Тому, за ініціативою Сталіна, Союз узяв курс на «примус до праці». У 1938-му році вводять трудові книжки для контролю над робочою силою. Згодом ухвалюється «Закон про трудову дисципліну». За ним працівника звільняли за 1 день прогулу, його також виселяли із наданого підприємством житла. У червні 1940-го, знову ж за пропозицією ударників соціалістичної праці, був прийнятий указ про перехід на семиденний робочий тиждень, робітникам також заборонялось самовільно покидати підприємство. Так у СРСР фактично відродили кріпосне право.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: Кремль приховує страшний злочин проти українців

05.09.2017
Завантаження...
Загрузка...

Дивіться на ICTV


Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору