На його рахунку безліч нагород та десятки іменитих вихованців. Мирон Маркевич став одним із символів сучасного українського футболу. Як маловідомий тренер із львівської глибинки змусив тремтіти Європу?
На переповненому НСК «Олімпійський» у присутності 70 тисяч глядачів дніпропетровський» «Дніпро» під керівництвом Мирона Маркевича у півфіналі Ліги Європи сенсаційно переграв грізний італійський «Наполі» – 1:0. Для 64-річного Маркевича звитяга над італійцями стала найбільш знаковою у кар’єрі. Того року «Дніпро» хоч і поступиться у вирішальному матчі за трофей іспанській «Севільї» з рахунком 2:3, однак ім’я українського фахівця назавжди увійде в літопис європейського футболу.
Маркевич народився у Винниках, що біля Львова. Саме його батько – відомий дитячий тренер Богдан Дмитрович Маркевич – прищепив синові любов до гри мільйонів. Щоправда, кар’єра гравця у Маркевича не склалася. Він закінчив юнацьку школу львівських «Карпат», проте закріпитися в основному складі через високу конкуренцію не зміг. Деякий час перспективного юнака маринували в дублі, а потім відправили до «Спартака» в Орджонікідзе. Але і там проявити себе львів’янин не зміг. До 27 років Маркевич ще побігав за кілька аматорських клубів, та все ж вирішив завчасно повісити бутси на цвях і пов’язати життя з тренерством.
Першим досвідом Мирона Богдановича на чолі футбольного клубу стало луцьке «Торпедо», де він був граючим тренером. Проте вже у 1983 році молодий спеціаліст закінчив всесоюзну Вищу школу тренерів у Москві й розпочав повноцінну тренерську діяльність. Врешті, він очолив рідні «Карпати». Саме у Львові до молодого керманича прийшла перша слава – у 1993 році його «Карпати» стали фіналістом Кубка України. Через п’ять років Маркевичу вдалося привести «зелено-білих» до бронзових медалей українського чемпіонату.
Після прикрого звільнення з «Карпат» та втрати батька Маркевич поїхав у Росію до Махачкали – у тамтешній «Анжі». Однак через конфлікт між гравцями у Маркевича нічого не вийшло, і вже через три місяці він повернувся на Батьківщину. Та в рідному Львові на нього очікував ще один удар. Він став жертвою викрадення й лише дивом витримав тортури злочинців.
У великий футбол Мирон Маркевич повернувся у 2005 році. Він очолив харківський «Металіст». Фактично з нуля він створив один із найсильніших клубів країни. 7 поспіль бронзових медалей та срібло національної першості перетворили «Металіст» на значну силу не тільки на внутрішній арені, але й у Європі. Кінець епохи великого харківського клубу прийшовся на 2014 рік. На тлі Революції гідності Маркевич вирішив піти з команди, яка на той момент вже належала олігарху Сергію Курченку.
Улітку того ж року він почав тренувати дніпропетровський «Дніпро». Матч за матчем дніпряни набирали обертів. Сенсаційна перемога у півфіналі Ліги Європи над італійським «Наполі» з рахунком 2:1 засвідчила, що успіхи Маркевича не були випадковими. І хоч у фіналі «Дніпро» програв іспанській Севільї, за підсумками того сезону Мирон Маркевич увійшов до п’ятірки найкращих тренерів світу.
Більше дивіться у відео
Дивіться також: Як хлопець із Києва підкорив Європу та став легендою радянського футболу