Олександра вже три місяці живе з сім’єю у Лос–Анджелесі. Нещодавно вони виграли грін–карту і втілили нарешті свою американську мрію. Українка розказала нам, чи про таке життя вона мріяла насправді.
Лос-Анджелес – столиця кіноіндустрії. Олександра перебралася сюди працювати за професією – режисером, як і в Україні. Утім, аби знайти хорошу роботу тут, потрібно було дуже добре знати англійську. Олександра пішла на мовні курси, але присвятити свій час їй довелося трохи іншому – пошукам їжі.
Сім’я вперто шукала магазини, де можна купити хоч щось, окрім кактусів. І знайшла великий супермаркет, де продають все, і майже все – нереально дорого. Звичайні яблука коштували там дорожче, ніж банани. Урешті-решт, друзі з місцевих показали крамниці, де можна купили людську їжу за людські гроші. Щоправда, піти в один магазин і купити все, що треба, тут не вийде.
«Тут доводиться їздити в три-чотири магазини, тому що в одному магазині дуже хороший вибір європейських продуктів, звичних для нас, в іншому магазині, наприклад, тайському, ти купуєш дуже смачні фрукти, дуже смачну свіжу рибу, морепродукти, м’ясо. Потім ти їдеш у ще один магазин, щоб знайти звичний для нас хліб. Ну і в четвертому магазині ти купуєш усілякі побутові дрібниці», – розповідає Олександра.
Раніше ми писали, що Чому у Нью-Йорку мало людей має власні пральні машинки?
Ціни нормальні. Купити свіжу рибу, наприклад, камбалу, в такому магазині можна за 6 доларів за кілограм, це 162 гривні. За ці гроші вам її і почистять, і випотрошать. Упаковка грибів тут коштує 2-3 долари, кілограм цибулі – 1,5 долара, молодий кокос можна купити за 2 долари за штуку, по 1 долару за фрукт коштує манго різних видів. У супермаркеті можна навіть знайти українські соки, щоправда, по 3 долари за літрову пляшку.
Щоб затоварити холодильник на тиждень, треба обскакати пів-міста. Звичайно, на своїх двох це не дуже зручно. Тут є варіанти: власна машина, або громадський транспорт – кошмар усіх приїжджих.
«Громадський транспорт в Лос-Анджелесі – це не найзручніший засіб пересування, тому що відстані дуже великі, громадський транспорт працює досить погано. Він ходить за розкладом, але дуже мало маршрутів», – скаржиться Олександра.
Проте це досить економно. Денний квиток коштує 7 доларів – можна кататися і на метро, і на автобусі без доплат. Ціна на разовий квиток – 1,75. Проте зупиняється автобус у кожному кварталі. Машиною їхати швидше і зручніше. Дороги рівні, водії, зазвичай, дотримуються правил, а купити машину в хорошому стані на автоматі можна за 2000 доларів. До речі, бензин у Лос-Анджелесі міряють не літрами, як у нас, а галонами, а відстань – не кілометрами, а милями. Ціна одного галона бензину – 3 долари. Олександра каже, що на 25 доларів вона їздить п’ять-сім днів не заправляючись, якщо не палити бензин у заторах.
А ще в Лос-Анджелесі дуже шумно. Тишею тут насолодитися неможливо ніколи. Проте Олександра з сім’єю витримала усі ці недоліки заради досягнення своєї американської мрії.
Дивіться також: Українська емігрантка розповіла про реалії життя у Флориді