В ніч проти минулої суботи Туреччина опинилась в центрі уваги всього світу. В столиці Туреччини Анкарі та найбільшому місті країни Стамбулі розгорталися справжні військові дії із застосуванням важкої зброї і сотнями загиблих. Так відбувалась спроба військового перевороту.
Для політичної історії сучасної Туреччини це вже була 5 спроба повалення демократичної влади військовими. Перші чотири були успішнішими, але не цього разу.
Заколот стався в ніч на суботу. Першим з офіційною заявою про те, що в Анкарі відбувається спроба військового перевороту, виступив прем’єр Біналі Йилдирим. Прем’єр запевняв, що влада тримає ситуацію під контролем і не дозволять заколотникам узяти гору, але вже через приблизно півгодини турецькі телеканали цитували розіслане електронною поштою звернення путчистів. Одночасно з цим президент Туреччини Реджеп Ердоган звернувся до громадян:
«Я звертаюся до громадськості: виходьте на площі, відповімо їм найкращим чином. Не вірю в те, що спроба перевороту виявиться успішною. Організатори військових переворотів протягом всієї історії не досягали успіхів».
За словами Ердогана, ініціатором перевороту виступили прихильники Фетхуллаха Ґюлена, турецького письменника, колишнього імама і проповідника, ісламського громадського діяча, який емігрував у США. Ґюлен нібито підбурював до перевороту представників суддівського корпусу та військових, заявив Ердоган.
За участь в заколоті вже заарештували близько 6 тис. людей – перш за все військових і суддів. У числі затриманих виявилися кілька високопоставлених воєначальників.
Причини спроби військового перевороту слід шукати в політиці Ердогана і правлячої «Партії справедливості і розвитку», спрямованій на ісламізацію світської Туреччини, пише The Wall Street Journal. При цьому останнім часом Ердоган спирався на військових як ніколи за весь час свого 14-річного правління. Це пов’язано з активізацією повстанців з Робочої партії Курдистану і загальним зростанням терористичної загрози. Є й версія, згідно з якою переворот з самого початку був «інсценуванням», який розв’язав Ердогану руки для знищення залишків опозиції в армії та суспільстві.
Попри посилення авторитаризму Ердогана всередині країни, зовнішня політика, скоріше за все, буде пом’якшуватись.
В умовах зростаючої ізоляції з боку Заходу і громадянських війн в двох сусідніх країнах, Ердогану критично важливим є збереження відносин, в першу чергу економічних, з іншими можливими партнерами. Саме цим викликане нещодавнє примирення Туреччини з Ізраїлем та Росією.
Що ж стосується України, то, скоріше за все, наші відносини не зазнають значних змін.