Потепління між Москвою та Анкарою насправді відбулося ще до невдалої спроби військового перевороту, коли Путін на початку липня скасував заборони на продаж турів на відпочинок в Туреччині.
Невдалий путч дав ще більше козирів для зміцнення влади Ердогана, який продовжує зміни у внутрішній та зовнішній політиці. Турецький президент все більше критикує Захід та зближається з Путіним.
Потеплінню стосунків Туреччини з Росією передувала глибока криза, пов’язана зі збитим турками російським літаком в листопаді минулого року. Та вже 9 серпня Ердоган летить до Санкт-Петербургу. Там турецький лідер зустрічатиметься з російським президентом. Такий реверанс Путіну виглядає як ляпас в першу чергу НАТО, членом якого є Туреччина, та сполученим штатам, які не хочуть видавати Фетхуллу Гюлена. Його Ердоган звинувачує в організації перевороту.
Більше того, масові арешти та чистки, заяви повернути смертну кару в Туреччині свідчать про те, що влада Анкари відходить від демократичних доктрин і обирає путінські моделі управління державою. Відтак на карті поступово з’являється нова ісламістська неосманська диктатура на чолі з Ердоганом.
Розуміючи своє важливе геополітичне положення, президент Туреччини ставить Європі ультиматуми – до жовтня надати Туреччині безвізовий режим, погрожуючи новими хвилями мігрантів. З іншого боку Ердоган заграє з НАТО, блокуючи його військову базу в Туреччині. На думку експертів, продовження такої політики Ердогана призведе до кризових явищ в ЄС та північноатлантичному альянсі – двох ключових структурах у світі.
Поява нової ісламістської диктатури Ердогана в Туреччині та зближення Анкари з Москвою не омине і України, яка отримує ще одного сусіда-диктатора.
«Перехід Ердогана до фактичного союзу з Росією означає для України посилення нестабільності в нашому найближчому регіоні в Чорному морі. Мало того, що зараз Крим перетворився через російську анексію фактично в потужну морську базу і взагалі військову базу, так ще й виникатимуть проблеми з Туреччиною», – вважає дипломат Володимир Огризко.
Провальний путч у Туреччині надав багато козирів Ердогану, який торгується з Європою та збільшує свій вплив у світі. Та Путін тут виграв ще більше. Адже він відтягує Анкару від Заходу і Нато та отримує на своїй орбіті дуже важливого союзника. Тому і для західної, і для української дипломатії зараз дуже важливо бути готовими до нових викликів, які може спричинити новий союз двох диктатур.