УКР
УКР

Video: Халатність вищого командування довела партизанів до канібалізму

Для Сталіна вкрай важливим було першим перемогти ворога у Другій світовій війні. Для досягнення поставленої мети не шкодували нічого, навіть людських життів. Тисячі солдат гинули у невиправданих боях. Проте куди жахливішою була ситуація з партизанським рухом. Халатність вищого командування буквально змушувала партизанів вдаватися до канібалізму.

З початком німецького вторгнення в СРСР, аби протистояти ворогові, на окупованих територіях створювали партизанські загони. Продовольчі запаси для них ховали у спеціалізованих бункерах або просто закопували у землю. Через непідготовленість персоналу продукти часто закопували у вологий ґрунт. Через це у перші ж місяці окупації більшість продуктів згнило. Частину хованок взагалі не змогли знайти, бо вони не були певним чином помічені на картах.

Раніше ми писали, що В СРСР бактерії чуми та сибірської виразки випробовували на людях

Вже у лютому 1942 року продовольчі запаси в Криму були майже повністю вичерпані, а наприкінці березня були зафіксовані перші випадки голодної смерті. Керівництво партизанського руху Криму неодноразово зверталося до головнокомандування з проханням допомогти, проте завжди отримувало відмову. Зокрема, Лазар Каганович, вважав, що партизани самі повинні забезпечувати себе провізією, яку мають відібрати у знищеного ворога.

На початку війни, у 1941 році, в Криму було 3700 партизанів. У травні 1942-го їх чисельність зменшилася до 2600. Станом на січень 1943 року – 349 осіб, лютий того ж року – 266. Причиною став голод, а також людожерство. Перші факти канібалізму були зафіксовані влітку 1942-го. Перші факти канібалізму розголосу не піддавали, а винних просто розстрілювали. Через це в окремих загонах, де людожерство досягло особливо великого рівня, почалися бунти. Партизани розстрілювали своїх командирів, а їхні тіла з’їдали.

Довгий час історики у своїх дослідженнях не торкалися теми канібалізму серед партизанів. Уперше про це заговорили тільки на початку 2000-х. Відомі також подібні ситуації у партизанських загонах Одещини. Коли партизани перебували в оточенні, від голоду у них почалися галюцинації. Через це вони відкривали вогонь одне в одного, а ті, хто вижив, просто з’їдали своїх побратимів. Канібалізм серед партизанів у Криму охоплював досить великий проміжок часу: з травня 1942 по серпень 1943 року. І тільки після того, як ворог почав відступати з окупованих територій, а Крим знову став об’єктом стратегічних інтересів ставки, стабільні поставки продовольства на півострів відновилися. А з ними зникла і проблема людожерства.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: «Друга Хіросіма»: Маршал Жуков підірвав потужну атомну бомбу в СРСР

Халатність вищого командування довела партизанів до канібалізму

0 - 0 Коментувати

Для Сталіна вкрай важливим було першим перемогти ворога у Другій світовій війні. Для досягнення поставленої мети не шкодували нічого, навіть людських життів. Тисячі солдат гинули у невиправданих боях. Проте куди жахливішою була ситуація з партизанським рухом. Халатність вищого командування буквально змушувала партизанів вдаватися до канібалізму.

З початком німецького вторгнення в СРСР, аби протистояти ворогові, на окупованих територіях створювали партизанські загони. Продовольчі запаси для них ховали у спеціалізованих бункерах або просто закопували у землю. Через непідготовленість персоналу продукти часто закопували у вологий ґрунт. Через це у перші ж місяці окупації більшість продуктів згнило. Частину хованок взагалі не змогли знайти, бо вони не були певним чином помічені на картах.

Раніше ми писали, що В СРСР бактерії чуми та сибірської виразки випробовували на людях

Вже у лютому 1942 року продовольчі запаси в Криму були майже повністю вичерпані, а наприкінці березня були зафіксовані перші випадки голодної смерті. Керівництво партизанського руху Криму неодноразово зверталося до головнокомандування з проханням допомогти, проте завжди отримувало відмову. Зокрема, Лазар Каганович, вважав, що партизани самі повинні забезпечувати себе провізією, яку мають відібрати у знищеного ворога.

На початку війни, у 1941 році, в Криму було 3700 партизанів. У травні 1942-го їх чисельність зменшилася до 2600. Станом на січень 1943 року – 349 осіб, лютий того ж року – 266. Причиною став голод, а також людожерство. Перші факти канібалізму були зафіксовані влітку 1942-го. Перші факти канібалізму розголосу не піддавали, а винних просто розстрілювали. Через це в окремих загонах, де людожерство досягло особливо великого рівня, почалися бунти. Партизани розстрілювали своїх командирів, а їхні тіла з’їдали.

Довгий час історики у своїх дослідженнях не торкалися теми канібалізму серед партизанів. Уперше про це заговорили тільки на початку 2000-х. Відомі також подібні ситуації у партизанських загонах Одещини. Коли партизани перебували в оточенні, від голоду у них почалися галюцинації. Через це вони відкривали вогонь одне в одного, а ті, хто вижив, просто з’їдали своїх побратимів. Канібалізм серед партизанів у Криму охоплював досить великий проміжок часу: з травня 1942 по серпень 1943 року. І тільки після того, як ворог почав відступати з окупованих територій, а Крим знову став об’єктом стратегічних інтересів ставки, стабільні поставки продовольства на півострів відновилися. А з ними зникла і проблема людожерства.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: «Друга Хіросіма»: Маршал Жуков підірвав потужну атомну бомбу в СРСР

16.12.2017
Загрузка...

Дивіться на ICTV


Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору