Великий бразильський чемпіон Формули-1 Айртон Сенна вважається не тільки найкращим пілотом в історії Королівських гонок, а є її справжньою легендою. Легендою, яку пам’ятатимуть вічно! Інколи швидкість його болідів вимірювалася в понад 350 км/год, що дуже заводило вболівальників та дратувало конкурентів. Аби стати вічним королем Формули-1, Сенні довелося віддати своє життя.
Серед його конкурентів були такі монстри, як француз Ален Прост, бразилець Нельсон Піке, британець Нейджел Менсел, а пізніше й сам Міхаель Шумахер. Усі вони Сенну хоч і поважали, проте страшенно не любили. І справа не тільки в конкуренції на трасі. Своєю зухвалістю та пихатістю Айртон дратував багатьох. Бразильця вважали брудним гонщиком, який міг підставити партнера по команді або публічно облити брудом конкурентів.
Небезпечні ігри «людина дощу», як прозвали уболівальники Айртона, запропонувала грати й Міхаелю Шумахеру. Тоді ще молодий, аде надзвичайно талановитий німець, добре знав про слабкі сторони великого чемпіона й повсякчас використовував їх. Шумахер нахабно поводився на трасі й нерідко жертвою його «гарячої» їзди ставала машина Сенни. Якось після одного із зіткнень Айртон підійшов до Міхаеля й обізвав його жовторотим йолупом, якому ще не місце у Формулі-1. Та своє місце під пальмою в Королівських гонках Шумі таки вдалося вибороти, а 1994 рік мав стати апогеєм його протистояння з бразильцем.
Утім, у битві найкращих переможець так і не визначився. Гран-прі Сан-Марино в травні 1994 року було оповито містичними знаками й, зрештою, закінчилося страшною трагедією. Напередодні тієї гонки Айртон не був схожим на самого себе. Він виглядав стурбовано, багато скаржився на свою машину та активно виступав за посилення безпеки пілотів, немов відчуваючи наближення біди. І вона таки прийшла.
Уже в першій кваліфікації бразилець Рубенс Барікелло вщент розбиває свій боліт, проте якимось дивом йому вдалося врятуватися. І доки світ оговтувався від страшної аварії, вже наступного дня підступна траса в забрала життя молодого австрійця Роланда Ратценбергера – до цієї трагедії смертельних випадків під час гонок не було багато років.
Сенна дуже важко переживає втрату близького друга і вирішує за будь-яку ціну перемогти у гонці та присвятити перемогу Роланду. Він був настільки впевнений у своїх силах, що навіть прихопив із собою австрійський прапор – прапор країни загиблого Ратценбергера, аби після переможного заїзду підняти його на п’єдестал разом зі своїм. Закривавлений австрійський прапор знайдуть у Сенни в рукаві комбінезону уже загиблого Айртона.
Страшна подія сталася у перші ж хвилини заїзду. Боліт Айртона Сенни на швидкості в 310 км/годину раптово зірвався з траси і врізався в бетонну стіну. Удар був настільки потужним, що шматок машини пробив шолом та влучив у голову гонщика, перетворивши мозок на фарш. Врятувати непритомного й залитого кров’ю бразильця в лікарів не було жодних шансів, адже його мозок помер відразу. А через дві години зупинилося і безстрашне серце чемпіона. А от гонку організатори не зупинили, приховавши факт смерті гонщика, адже Гран-прі мали б припинити.
І доки лікарі безуспішно намагалися врятувати Сенну, якого неможливо було врятувати, на трасі народжувався новий король. Перемога дісталася Міхаелю Шумахеру. Щоправда, про ту звитягу «червоний барон» воліє не згадувати взагалі. Утім, не відомо ,чи став би він ним, якби не той роковий випадок. Сенна перший, хто пілотував, дивлячись в очі смерті. І остання, врешті-решт, його перегледіла.
Дивіться також: Як Міхаель Шумахер із легенди Формули-1 перетворився у немічну людину