Доросла комедія про складності сімейного життя та наслідки нерозбірливих статевих стосунків
Mother
Tell your children not to walk my way
Tell your children not to hear my words
Danzig, Mother
Сім’ю не обирають. Але що, коли ця аксіома виявилася б хибною? Уявіть можливість обирати батьків у дорослому віці. Саме така удача випала двійнятам Кайлу та Пітеру у фільмі «Байстрюки» (Father Figures). Брати настільки різні (нудний проктолог та багатій-гульвіса), що факт їхнього походження від одного батька не вкладається в голові. Тому, коли виявляється, що їхня мамця таки не говорила всієї правди про свою розбещену юність, анітрохи не дивуєшся.
Дізнавшись, що десь живе-поживає їхній справжній батько, братчики вирішують знайти того, чиє сім’я дало такі паростки. Але зробити це, як виявляється, не надто легко, бо ж зачала їх матуся в буремні 70-ті, коли моногамія не була у фаворі. Та й чоловіки їй попадалися не з простих: зірковий регбіст, багатий банкір, крутий коп. Тож хлопцям доведеться немало помандрувати штатами.
Так ми приходимо до комедії класу road-movie, де з кожним новим місцем і знайомством з потенційним татком брати все більше розуміють, що не важливо, хто твій біологічний родич. Головне, хто тебе виховав, і з ким ти виріс, люди, котрі вплинули та формування твоєї особистості. Фільм «Байстрюки» просто нагадує, що сім’ю таки не обирають, бо коли ти зможеш це зробити, то вже будеш сформованою особистістю. Тому краще навчитися цінувати тих, хто поряд.
Банально? Цілком. Тому автори розбавили мораль фільму діалогами про заклинательок членів і жартами про содомію. Вийшло не бездоганно, у Оуена Вілсона та Еда Хелмса траплялися й кращі фільми. А чого ще можна було очікувати від Лоуренса Шера, котрий хоч і працював оператором на «Похміллі у Вегасі», але в режисерське крісло всівся вперше. Тож посміятися у фільмі «Байстрюки» буде над чим, але крутої комедії не вийшло.
Дмитро Сидоренко, спеціально для “Ранку у Великому Місті”
Також читайте: Фільм «Новизна»: не шукай кохання в Tinder