Денніс Ганзель продемонстрував як потрібно правильно перезнімати екшн-історії, аби і бабла зрубати, і глядачів потішити.
Ставний Джейсон Стейтем в ролі мегадосвідченого найманого вбивці Артура Бішопа попиває віскі під музику у себе на яхті. А вже через декілька хвилин він так же вальяжно розкидає купу поганців і літає над Ріо без парашута. І все це з лінькуватою посмішкою.
Саме так починається і приблизно так же закінчується фільм «Механік: Воскресіння» (Mechanic: Resurrection) німецького режисера Денніса Ганзеля. А між цими двома доказами крутості Стейтема, як виконавця ролей екшн героїв, помістилися як стандартні для бойовиків історії а-ля «всі проблеми через жінок», так і дуже якісні бойові сцени.
За попсову частину фільму «Механік: Воскресіння» відповідає Джессіка Альба. Саме заради цієї красуні герой погоджується вколошкати трьох людей: африканського віп-в’язня, австралійського мільярдера і американського торговця зброєю.
Саме епізоди з підготовкою вбивств поганців є спробою картини вирватися з кіно категорії Б. Кожна ціль добре охороняється. Будь-то в’язниця на острові, пентхауз у Сіднеї чи військова база субмарин у Болгарії – виконати замовлення буде непросто. Тим паче, що все має виглядати, як нещасний випадок.
На противагу цим незабутнім подвигам Бішопа нам покажуть купу нудних романтичних моментів, коли герой фільму закохується в персонажа Джессіки Альби. Буде і стоп’ятсот застрелених поганців, і дві спроби Механіка взяти на абордаж яхту головного поганця. Все це в повній мірі показує неспроможність сценаристів Філіпа Шелбі та Тоні Мошера видати щось більш достойне, аніж стандартна історія про злочинця, що вимушений повернутися до справи, аби врятувати кохану.
Біда ще й в тому, що Стейтем уже знімався у стрічці «Професіонал» 2011 року з аналогічним синопсисом. Тільки там була зіркова команда акторів: Роберт Де Ніро, Клайв Овен та Адевале Акіннуоє-Агбадже. А тепер, через 5 років нам намагаються продати приблизно те саме.
Тож якщо ви бачили минулі фільми Стейтема, і вам сподобалося, можете сміливо йти і на «Механік: Воскресіння». Знято це кіно на пристойному рівні. Небанальні сцени боїв, чудово підібрані локації і три такі різні мішені – витягнули навіть заїжджений основний сюжет картини.
Основний його плюс у тому, що глядачі відразу не чекають від фільму чогось особливого, а тому їхні очікування, скоріш за все, будуть перевершені. Це вам не недавнє повернення на екрани Джейсона Борна, коли від знакового колись кіно чекали нових вершин, а вийшов пшик у вигляді триб’юту першим двом частинам. Стейтем може не переживати, що повторить долю Метта Деймона, саме тому він не раз самозакохано посміхнеться вам з екрану.
Дмитро Сидоренко, спеціально для “Ранку у Великому Місті”