УКР
УКР

Жителі ОРДЛО починають розуміти, що накоїли

0 - 0 Коментувати

«Усе погано», – приблизно такий загальний настрій у жителів окремих районів Донецької та Луганської областей.

Я не говорю про тих, хто є патріотом України, але мав залишитися на окупованих територіях, як відомий вчений Ігор Козловський, чи тих, кого обставини змусили повернутись. Але куди ж подівся оптимізм і запал свідомих розбудовників так званих «молодих республік»? Де фанатична впевненість, що Росія допоможе?

Три роки – достатній термін, щоб зняти «рожеві окуляри», особливо, якщо вони заляпані кров’ю. Ті, хто голосніше за інших виступав за відокремлення Донбасу від України, давно або загинули, або швидко осягнули перспективи окупації та виїхали в Росію. А основна ж маса фанатів «руського міра» залишилась розхльобувати кашу, яку заварили їхніми руками. І зрозуміти теперішній розпач цих людей легко. Бо ті, хто в 2014-ому кричав «Путін, памагі!», ті, хто кликав на свою землю чужі війська робив це тільки заради однієї мети – халяви!

Звідки взялося це всепереможне прагнення халяви? Це спадок Радянського Союзу. Нормальна людина, якщо не влаштовує її життя, намагається щось змінити. Радянська ж система виховувала в своїх громадянах переконання, що від них нічого не залежить.

Тривалий час люди на окупованих територіях не хотіли вірити, що орда, яка прийшла в їхні міста, прикривається ними, як живим щитом. Не помічали, що ті обстрілюють позиції ЗСУ із житлових кварталів, розуміючи, що українські військові не стрілятимуть у відповідь, бо там цивільні. Переповідали улюблені байки про те, що укрофашисти самі обстрілюють будинки людей на своїх підконтрольних територіях.

Тепер все інакше. Хоч Росія і прийшла, проте стало тільки гірше. Підприємства не працюють, роботи нема. Вкрадено все, що можна вкрасти. Про укрофашистів намагаються не згадувати. Проте знають справжню ціну так званим «ополченцям». А в коментарях до новин, наприклад, про обстріл Красногорівки, пишуть не те, що це укропи самі себе лупили, а розпачливе: «Навіщо це?»

Але мужності визнати свої помилки, визнати, що наробили лиха своїми ж руками ще не вистачає.

Шеф-редактор «Ранку у Великому Місті» Костянтин Ігнатчук

01.06.2017
Завантаження...
Загрузка...

Дивіться на ICTV


Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору