УКР
УКР

Україна може повторити сценарій 2005 року

0 - 0 Коментувати

Хочу розповісти вам одну історію. Була в Україні в 2004 році велика кривда: злочинна влада вирішила узурпувати цю саму владу. Люди вийшли на вулиці, і сталася Помаранчева революція.

Обрали нового президента, а більшість у Парламенті та міністерські крісла отримали його соратники, що плечем до плеча стояли на Майдані. І здавалося, що тепер ми заживемо по-новому. Міліція буде чесною, суди справедливими, влада мудрою. Євросоюз широко відкриє нам двері, і ми якщо не через 2, то точно через 5 років станемо членами ЄС. Старорежимні були налякані, залягли на дно і стали чекати.

Ще не встигли затихнути революційні гасла, а з сумок познімати помаранчеві стрічки, як нова команда стала перекраювати країну під себе. Деребанити, ділити, відбирати та кришувати стали ще дужче, ніж за злочинної влади.

Ейфорія швидко пройшла, люди почали розуміти, що щось не так. Рейтинг влади стрімко полетів вниз, серед колишніх революціонерів почалися чвари та демонстративні переходи в опозицію. Старорежимні продовжували чекати.

Щоб врятувати ситуацію, вирішили звалити всіх собак на уряд і принести його в жертву. Проте з’ясувалося, що підтримки в Парламенті вже не вистачає. Для створення нової коаліції, а відтак, і нового Уряду довелося буквально перекуповувати депутатів, щоб притягти їх під знамена хиткої більшості. Старорежимні продовжували чекати.

Як результат, Уряд виявився нічим не кращим за попередній, а більшість у Раді кастрованою, не здатною ухвалювати рішення. Потім чергова політична криза, дострокові парламентські вибори, фіаско колишніх революціонерів і повернення старорежимних. А з годом, президентом став той, проти кого всі так натхненно боролися ще кілька років тому.

Вам ця історія нічого не нагадує? Особисто у мене відчуття дежавю.

Революція, тріумфальна перемога, “деребан по бєспрєдєлу”, чвари, розколи, зміна уряду “шило на мило”, парламентська криза…. А старорежимні чекають свого часу…. От тільки є нюанси… У країні йде війна. У країні багато зброї. І великий ризик того, що постреволюційна ейфорія зміниться не на розчарування, як в 2006-му, а на гнів та ненависть.

І тоді програють всі, програє Україна. Її може просто не стати. Ото таке.

Костянтин Ігнатчук,

шеф-редактор “Ранку у Великому Місті”

13.04.2016
Загрузка...

Дивіться на ICTV


Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору