УКР
УКР

Що змушує українців брати участь у провокаціях?

0 - 0 Коментувати

День перемоги над фашизмом в Україні відзначився численними провокаціями. Чому цей день викликав такі суперечності та напругу та кому це було вигідно – своєю думкою поділився шеф-редактор «Ранку у Великому Місті» Костянтин Ігнатчук.

Передусім, хочу висловити особисту суб’єктивну думку. Влаштовувати свято з приводу закінчення війни, навіть переможного закінчення, але самої кривавої в історії людства – це якось дико. Вам не здається?

Ні американці, ні французи, ні британці не влаштовують подібних гульбіщ, хоча мають такі самі права на цю перемогу. Там 8 травня, в день капітуляції Німеччини, вшановують пам’ять загиблих, сповідують примирення і прощення. І якось від того ні ветерани не вважають себе забутими і ображеними і національна гідність на патріотизм не страждають.

Чому в Україні заходи на 9 травня пройшли під тим самим гаслом, що й в Росії – «Безсмертний полк»? Бо потрібно було показати, що Кремль все ще потужна сила в середині Україні, він все ще здатен впливати на наше суспільство, що наша незалежність – це міф, і що вона українцям не потрібна.

Саме смішне те, що заходи з вшанування ветеранів війни проходять здебільшого без ветеранів, бо на цьому світі їх залишилось дуже мало.

Якщо не брати до уваги найнятих провокаторів, то масовку таких святкувань складають ті, кому не менше 40-ка. Це в кращому разі. В основному це контингент передпенсійного та пенсійного віку. Тобто, всі вони – радянське покоління. І на мітинги їх вивело не стільки бажання згадати загиблих, скільки хоч на годинку повернутись в атмосферу радянської майовки. Чому?

Зручність радянської системи для обивателя була в тому, що не потрібно було нічого робити чи вирішувати, не потрібно брати відповідальність, не потрібно обирати. Система безальтернативно давала готові рішення. І якщо ти не виділяєшся із сірої маси, то почуваєшся цілком комфортно. Накладіть на це спогади дитинства і юнацтва, перше кохання, народження дітей і таке інше, і радянське минуле видається таким людям соціалістичним раєм, яке у них відібрали у 1991.

І тут перед їхніми очима постає Путін, який так само запропонував своїм громадянам готові рішення в обмін на їхню свободу. Путін обіцяє їм повернути СРСР. І ці дніпровські, одеські, харківські, київські на інші щирі ненависники України хочуть Путіна. Попри те, що він напав на їхню країну, попри те, що він вбиває їхніх дітей, пропри те, що він відбирає у них майбутнє, бо повторюся, майбутнє їм не потрібне. Вони хочуть, щоб Путін повернув їх у дитинство. Але так не буває.

Шеф-редактор «Ранку у Великому Місті» Костянтин Ігнатчук

11.05.2017
Завантаження...
Загрузка...

Дивіться на ICTV


Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору