УКР
УКР

Чи дійсно в українців хата скраю

0 - 0 Коментувати

“Моя хата скраю” – основоположний принцип українського суспільства.

Така думка існує в російському середовищі. Що ж, не будемо сперечатися, а лише поставимо під сумнів сенс, який сучасні росіяни вкладають у цю приказку.

Моя хата скраю – це коли мене абсолютно нічого не стосується, і це абсолютно не моя справа. Таке трактування вважається загальноприйнятим. Під цим принципом у Росії розуміють людське боягузтво, бажання залишитися осторонь і повна байдужість до подій.

“Російського актора вбили мороз і байдужість перехожих”,  “Байдужість перехожих вбила літнього чоловіка”, “У Барнаулі помер інвалід, висаджений на мороз з автобуса”, “Винуватиця ДТП не глянула на своїх жертв, а перехожі байдуже обминали тіла”, “Інвалід годину помирав на очах у перехожих”, “Байдужість і злочинна недбалість призвели до страшної смерті молодої людини”, “Пенсіонер помер в автосалоні, його вбило хамство і байдужість менеджерів магазину”, “Лікарі викинули вмираючого пенсіонера на вулицю”, “Дівчинка-інвалід померла від байдужості дорослих”… Такими заголовками буквально переповнені російські ЗМІ.

Проведений соціальний експеримент доводить: якщо вам стане погано на вулицях російських міст, то, швидше за все, ви помрете. Вам ніхто не прийде на допомогу. Але росіяни впевнені, що “Моя хата скраю” – основоположний принцип саме українського  суспільства.

Ще у 2007 році російська газета “Известия” опублікувала дані деяких соціологів, які довели, що основним принципом для українців став вислів “моя хата скраю”. Тільки соціологи забули згадати, що в українському варіанті приказка має продовження: “Моя хата скраю, першим ворога зустрічаю”. Наша хата не скраю, вона на передовій. І це дійсно сьогодні основний принцип.

І поки росіянин запитує: “Чому я?”, Закриваючи очі на навколишні його неподобства, українець давно для себе вирішив: “Хто, якщо не я?”.

Хто, якщо не я принесе на Майдан бутерброди? Хто, якщо не я піде з дерев’яним щитом під кулі снайперів? Хто, якщо не я, віднесе півзарплати волонтерам? Хто, якщо не я піде добровольцем на фронт? Хто, якщо не я, під обстрілом повезе продукти і спорядження батальйонам? Хто, якщо не я, буде розміщувати біженців?

Сьогодні українці тільки звикають жити, коли не байдуже. І до ідеального світу ще далеко, але це єдиний шлях до процвітання. І тому нас не зрозуміти росіянам, які добровільно відмовилися від права вирішувати, і з байдужістю дивляться, як розтоптують тих, кому не байдуже.

Так чия ж хата скраю?

Ставте загальновідомі факти під сумнів, навіть якщо вони здаються безперечними. Адже це ваше право – думати.

Повний випуск програми дивіться тут

19.05.2015
Завантаження...
Загрузка...

Дивіться на ICTV


Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору