УКР
УКР

100 років тому в Україні був свій диктатор

0 - 0 Коментувати

Часто можна почути, мовляв, Україні потрібна диктатура, влада сильної руки. Виявляється, 100 років тому у нас був свій диктатор. Він народився у Німеччині, був генералом царської армії, а в історію увійшов як останній гетьман України. Як жилося Україні при Скоропадському і чим завершилося його правління?

У січні 1918-го Київ пережив нашестя більшовиків. Та Центральна Рада встигла підписати договір з Німеччиною. Берестейська угода була взаємовигідною: німецькі солдати проганяли з території України більшовиків і забезпечували її захист, а Німеччина отримувала величезні поставки продовольства, необхідні для фронту. 29 квітня 1918 року німці організовують державний переворот в Україні. Главою держави обирають авторитетного у військових колах Павла Скоропадського. Він народився у Німеччині, був генералом російської царської армії, його підтримували заможні українці. За давньою козацькою традицією, Скоропадський отримав титул гетьмана. Центральна Рада опору не чинила, переворот відбувся безкровно.

При Скоропадському відбувся сплеск економічного розвитку України. Запрацювали зупинені фабрики та заводи, створили Чорноморський флот та Національний банк. Стабілізувалась і валюта: за 1 карбованець давали дві німецькі марки. Школи переходили на навчання українською, а тих вчителів, хто не знав державної мови –  звільняли. Безкомпромісним був Скоропадський і у територіальних питаннях. Після торгівельної блокади Бессарабії та Криму ці землі повернулися до складу України.

Раніше ми писали, що Україна могла стати незалежною ще 100 років тому

Як і сьогодні, 100 років тому через репресії влади російські бізнесмени та опозиційні до більшовиків політики масово шукали притулок в Україні. Через це вартість житла в Києві зросла втричі. Незабаром таких гостей стало занадто багато, тому Україна закрила свій кордон для втікачів з Росії: пускали тільки тих, хто міг довести українське походження. Тому з 1918 року у Москві раптово зросла кількість українців. Російські бізнесмени вливали капітали в українську економіку, однак вели себе тут нахабно, підбурюючи населення України до відновлення великої Росії. З цієї причини Скоропадський видав указ: тих, хто співатиме у ресторанах пісні про славні царські часи – вантажити у вагони, мовляв, нехай захищають честь Росії на фронті, а не з чаркою в Україні.

Проте простий українець з недовірою ставився до гетьмана. Скоропадський погано володів українською: усі промови він ледве читав з папірця. Дати землю селянам він не міг, адже його спонсори – багаті поміщики – були проти. Крім того, для потреб фронту німці, з дозволу гетьмана, нещадно відбирали продовольство у селян. А більшовики, окрім антиукраїнської пропаганди, влаштували ще й диверсію на складі боєприпасів у Києві, внаслідок чого цілий район Звіринець перетворився на згарище. Водночас німці вели таємні переговори з більшовиками. Нестабільність в Україні була вигідною Німеччині, аби була потреба в присутності німецьких військ. Тому, коли Скоропадський почав арешти російських діячів, німці змушували його відпускати їх на волю.

Восени 1918 року англо-французькі війська почали наступ, і уже в листопаді Німеччина капітулювала. Без військової підтримки режим Скоропадського на мав шансів на виживання. Переможці Першої світової – Англія та Франція – були проти незалежності України і бачили її винятково у складі Росії.

У грудні 1918 в Україні відбувся другий за рік державний переворот. Скоропадський не віддав наказ захищати владу до останнього патрона і виїхав до Німеччини. До влади повернулися колишні лідери Центральної Ради – Володимир Винниченко та Симон Петлюра. На цьому спокійні часи для України закінчилися.

Більше дивіться у відео

Дивіться також: Радянська пропаганда створила Нестору Махну образ бандита

04.10.2017
Загрузка...

Дивіться на ICTV


Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору