PGRpdiBjbGFzcz0iaWN0dl9hX2JveCI+PGNlbnRlcj48c2NyaXB0IGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWlkPSIxMzE4IiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1mb3JtYXQ9ImZ1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLXNpdGVfaWQ9IklDVFZfRnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tY29udGVudF9pZD0ie3JlcGxhY2VfbWV9IiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMDEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD48L2NlbnRlcj48L2Rpdj4=
УКР
УКР

Фільм «Школа №3»: монологи дітей війни

0 - 0

Документальна стрічка про життя тих, чиє дитинство перервала війна на Донбасі

Я видумую, я видумую

Happy end в історію свою я

Викарбовую я, викарбовую

Сум, скупою мовою.

Бумбокс, Happy End

Все почалося з групи активістів, котрі поїхали в Миколаївку Донецької області допомагати відновлювати пошкоджену в ході бойових дій школу. Серед них були й люди мистецтва, які побачили не лише понівечену будівлю миколаївської школи №3, але й поламані людські долі її учнів. Так і народилася ідея розповісти про те, як війна вривається в дитинство.

Спочатку з’явилася театральна постановка «Моя Миколаївка», а далі, завдяки старанням починаючої кіномайстрині Лізи Сміт, проект переріс у два фільми – ігровий та документальний. Останній, під назвою «Школа №3», нам і пропонують подивитися в кінотеатрах.

школа №3 фільм

Героями стрічки стали 13 старшокласників миколаївської школи, котрі погодилися на зйомку їхніх буднів. Окрім цього, кожен з юнаків та дівчат видав по одному монологу, розповівши про те, як їх застала війна, а також про свої найглибші переживання.

Використання образів дітей – це завжди слизький шлях. Дитячий образ має сильну емоційну складову, але часто таке медійне застосування може нашкодити самим героям. Успішно такі образи використовують зазвичай такі потужні організації, як ЮНЕСКО. Наприклад, не так давно була розвернута кампанія, темою якої були діти, що голодують. За даними ООН, 80% таких дітей живуть в країнах зі збройними конфліктами.

школа №3 фільм

Фільм «Школа №3» має схожу мету. Стрічка повинна продемонструвати, як війна не лише забирає життя солдат та цивільного населення, а й позбавляє дитинства наших дітей, руйнує домівки, розлучає сім’ї. Одним словом, ціна конфлікту набагато більша, ніж здається. Картина в ідеалі мала ю виглядати, як зворушливі розповіді дітей. Проте, не всі монологи однаково цікаві. По-перше, ніхто дітям не писав текст, максимум їм ставили питання за кадром, тому розповідь вийшла у зовсім різних тональностях. По-друге, автори зняли й буденне життя та розмови юнаків та дівчат. А воно подекуди виглядає нудним і зовсім неоригінальним, що просто недопустимо для прокатного формату.

В результаті маємо документальну стрічку «Школа №3» з по-дитячому банальними, провінційно гіркими, але відверто хвилюючими розповідями учнів. Ці актори-аматори, незважаючи на невміння грамотно висловлювати власні думки та боязнь камери, зуміли передати свої тривоги та переживання. Якщо ви готові відвідати сеанс, який правильніше назвати соціальним проектом, то точно отримаєте ще один привід хотіти, аби на Донбас знову повернувся мир.

Дмитро Сидоренко, спеціально для “Ранку у Великому Місті”

30.10.2017 17:30
0 - 0



Загрузка...

Дивіться на ICTV

Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору