PGRpdiBjbGFzcz0iaWN0dl9hX2JveCI+PGNlbnRlcj48c2NyaXB0IGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWlkPSIxMzE4IiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1mb3JtYXQ9ImZ1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLXNpdGVfaWQ9IklDVFZfRnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tY29udGVudF9pZD0ie3JlcGxhY2VfbWV9IiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMDEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD48L2NlbnRlcj48L2Rpdj4=
УКР
УКР

Фільм «Той, хто біжить по лезу 2049»: ренесанс кіберпанку

0 - 0

Дені Вільньов зняв культову стрічку Рідлі Скотта краще, ніж це зробив би він сам.

Люди ми тільки тоді. Як дуже сильно любимо.

Тільки тоді, коли любимо ми. Можемо зватись людьми.

Бумбокс, “Люди”

Фільм «Той, хто біжить по лезу 2049» (Blade Runner 2049), якщо хто не знає, є прямим продовженням культової стрічки 1982 року. Тоді картина Рідлі Скотта за мотивами  науково-фантастичного роману Філіпа Діка «Чи сняться андроїдам електровівці?» отримала дві номінації на «Оскар», але глядачами була сприйнята доволі прохолодно. Полюбилася вона публіці та стала культовою лише з часом. Але з творінням Вільньова такого точно не станеться.

Той, хто біжить по лезу 2049

Сюжет перенесе нас на 30 років вперед від оригінального фільму. За цей час у всесвіті сталося декілька важливих подій, і якщо вам цікава вся послідовність, раджу подивитися три короткометражки, що вийшли до старту прокату. Тож на дворі 2049 рік, офіцер поліції Лос-Анджелеса на прізвисько К (Райан Ґослінґ) полює та списує реплікантів Нексус 8, які після повстання в минулому опинилися поза законом. Аж поки одного разу не стикається з тим, що не лише змінює його світосприйняття, але й ставить під загрозу який не який мир між людьми та андроїдами.

Більше про сюжет розповідати немає сенсу, бо він не настільки закручений, щоб витримати спойлери. Уважний глядач зрозуміє що до чого вже до середини фільму. Але тут, як і в першій картині, сюжет – не головне. Головне те, скільки смислів Вільньов запхав у «Той, хто біжить по лезу 2049». Тут вам і передрікання химерного цифрового майбутнього, і самотність людини у перенаселеному світі з тотальним контролем, ну і головне – питання свободи. Якщо люди створили подібних собі андроїдів, то що необхідно для надання їм свободи? Чи повинні штучні люди навчитися любити, чи здійснити самопожертву, а може пізнати чудо народження? Відповідь на це питання вам і належить знайти під час перегляду фільму.

Той, хто біжить по лезу 2049

Тож якщо ви любите нео-нуар та кіберпанк, або не знаєте про них, але вам подобається фантастика, я дуже раджу спробувати нового Blade Runner. Він темний, меланхолічно медитативний, з постійно поганою погодою та людьми, котрі не посміхаються. При цьому сюжет час від часу прискорюється, саунд переходить на тривожні мотиви, а історія отримує новий поштовх, і потім все знову заспокоюється, щоб ви продовжували насолоджуватися стильно відзнятим майбутнім. Компоновка фільму, операторська робота та режисура загалом – на захмарній висоті.  Нечасто сьогодні побачиш кіно такої якості, ще рідше режисеру дозволяють зберегти хронометраж у 143 хвилини. Так що не проґавте нову ікону кіберпанку, як ви це зробили з колишніми.

Дмитро Сидоренко, спеціально для “Ранку у Великому Місті”

05.10.2017 17:00
0 - 0



Загрузка...

Дивіться на ICTV

Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору