PGRpdiBjbGFzcz0iaWN0dl9hX2JveCI+PGNlbnRlcj48c2NyaXB0IGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWlkPSIxMzE4IiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1mb3JtYXQ9ImZ1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLXNpdGVfaWQ9IklDVFZfRnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tY29udGVudF9pZD0ie3JlcGxhY2VfbWV9IiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMDEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD48L2NlbnRlcj48L2Rpdj4=
УКР
УКР

Фільм «Дитинство лідера»: посібник з виховання монстра

0 - 0

Якщо погано ставитися до дитини або ж не додивитися за нею в час її становлення, можуть бути наслідки. Якщо сильно не додивитися – наслідки можуть відчути тисячі.

Екранізацію оповідання Жана Поля Сартра – британсько-французьку драматичну стрічку Бреді Корбета «Дитинство лідера» (The Childhood of a Leader) – називають артхаусом. Вона вас не розважить, настрій не покращить і не порадує, але й не пролетить повз. Під жахаючу хвилюючу музику переважно темна густа картинка привалить вас своєю вагою і не відпустить, доки 2-годинний фільм не скінчиться, або ж поки ви самі не вийдете з кінозалу.

Дебютувавши в цій картині у головній ролі, маленький блондин із хвилястим волоссям і витонченими рисами обличчя – Том Світ відразу просто таки влип у болото під назвою «кіно не для всіх», в якому проте інколи хочеться зав’язнути і не вилазити. Просто тому, що там затишно. Можна залишитися в цій складній і дивній драматичній історії, а потім блукати поміж різними подібними сюжетами, насолоджуючись цим тихим безумством напруженої психології фільму «Дитинство лідера».

Чого тільки варта суміш дикої музики Скота Уокера, яка вступає в резонанс з усім твоїм єством, і кадрів зі скляним куполом, що крутиться, як карусель, запитуючи твій шлунок: витримаєш? І все це вплітається у вир із намальованими на лобі чорними хрестами, дивною поведінкою більшості оточуючих, складнощами у відносинах і робочою перевтомою.

А загалом же «Дитинство лідера» – це просто історія становлення хлопчика на фоні війни, яка в цьому випадку дійсно є лише фоном, наче вона десь не тут, не з нами. Хоча свій невидимий вплив вона все ж має. І доки цей хлопчик формується, ніхто з оточуючих та й самі його батьки навіть не уявляють, що кожен їхній дрібний вчинок може мати страшні наслідки для цілих народів, коли хлопчик виросте.

Іноді ця історія здається надто розмазаною, вирваним з контексту шматком, неначе склянка, яку розбили, а потім склеїли не зовсім до ладу. Можна прогнозувати, що у підсумку «Дитинство лідера» матиме приблизно однакову кількість тотальної похвали і нищівної критики.

Молода викладачка французької мови («німфоманка» Стейсі Мартін), на фоні чиїх сосків читають казочки, постійно заклопотаний державник і не дуже привітний батько (учасник баталій у «Грі престолів» Ліам Каннінгем) і, звісно ж, друг родини в обличчі Роберта Паттінсона – усі ці люди так чи інакше підлили води тому паростку перевернутої хворої свідомості, що до кінця фільму вироджується у те, на що достатньо кинути лише короткий погляд, аби вжахнутися.

Фільм «Дитинство лідера» знято за оповіданням Сартра. Тож, чи можна його розглядати окремо від оригіналу історії, чи можна абстрагуватися, торкаючись теми становлення тоталітарного лідера? Здається, що у картині надто ускладнено прості, на перший погляд, речі. Звісно ж, психологія зростання монстра не може бути простою, але картина накриває аж занадто густою завісою загадковості психологічні передумови цього сумного і жахливого дійства. Тож ця стрічка точно не для всіх, але любителі артхаусу і творчості Сартра повинні оцінити її по достоїнству.

Дмитро Сидоренко, спеціально для “Ранку у Великому Місті”

30.09.2016 10:00
0 - 0



Загрузка...

Дивіться на ICTV

Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору