УКР
УКР

Фільм «Дуелянт» показує, чому небезпечно плутати гідність із гонором

0 - 0

Атмосферна камерна стрічка чудово зображує всю безглуздість спроб російської знаті кінця ХІХ століття поставити себе вище простого люду за моральними якостями.

фільм дуелянт фото

Образа може бути нанесена тільки рівним рівному.

Особа, що стоїть нижче іншого, може лише порушити його право, але не образити його.

Дуельні принципи

На перший погляд може здатися дивним, що в український прокат виходить стрічка, знята в Росії за підтримки Фонду кіно. Але, насправді, за нею стоїть український продюсер Олександр Роднянський та студія Columbia Pictures, а фільм возили на фестиваль в Торонто.

Тож переживати не потрібно. Тут ні разу не згадають Україну, а Російська імперія у фільмі зведеться до кількох декорацій Петербургу 1860 року. Тим паче, вітчизняні прокатники перестрахувалися і дублювали фільм українською, хоч більшість акторів у стрічці й виконували свої ролі російською.

Сценаристом і режисером картини «Дуелянт» став молодий російський творець Олексій Мізгірьов, за чиїми плечами вельми цікаві стрічки «Конвой» та «Бубен, барабан». Його нова картина, як і попередні, ставить в центрі уваги людей та їх життєві принципи. Причому автор дуже вміло примушує своїх героїв переосмислювати свої цінності. Якщо в «Конвої» це довелося робити військовому наших днів, то у фільм «Дуелянт» розповідається історія офіцера Яковлева (Петро Федоров), котрий жив на 150 років раніше і за гроші стрілявся замість ображених аристократів.

фільм дуелянт фото

Що ж керує молодиком, готовим ризикувати власним життям, щоб змити кров’ю супротивників образу, яку нанесли не йому, а честі когось іншого? Невже він –  член касти знаті – за гроші готовий стати вбивцею, що навіть не знає тих, з ким йде на дуель? Та й це ще не все, бо поки перед вами буде розплутуватися клубок історії життя Яковлева, на сцені з’явиться граф Беклемішев (Володимир Машков), котрий точно не чистий на руку.

«Дуелянт» не може похизуватися декораціями старого Петербургу, бо замалий бюджет не дозволив розгорнути достойне американської кіноіндустрії панно. Але камерність фільму тільки йде на руку. Бо він вийшов темни, навіть іноді нуарним, мокрим, жорстким і навіть жорстоким. Автори не побоялися дозволити Мізгірьову підняти рейтинг до 16+, як він це любить. Тож готуйтеся до кривавих сцен та неприкрашеного сексу.

Також цікавим будуть і дуелі, що посідають центральне місце серед декорацій картини. Якщо ви думали, що всі вони зводяться до пушкінського варіанту: розійшлися, повернулися, вистрілили, то ви помиляєтеся. Виявляється, різновидів сутичок набагато більше. Наприклад, так звана «лобом до лоба», коли учасники приставляють пістолети один одному до лоба і стріляють на рахунок три. А вся заковика у тому, що заряджений лише один з пістолетів.

фільм дуелянт фото

Варто відзначити, що Мізгірьову вдається втримувати інтригу достатньо довго – десь дві третини фільму, а також не звести сюжет до якого-небудь акунівського заколоту проти царя-государя. Це дозволило зробити стрічку ідеальним віддзеркаленням тих часів, коли Російська знать вироджувалася не через шлюби між родичами, а завдяки постійним смертям на дуелях.

В ті часи заядлих дуелянтів називали, на французький манер, бретерами. Вони ладні були вступити у смертельний двобій ледве не через кожну дрібницю. Будь-який косий погляд міг бути визнаний таким, що зачіпає гідність знатного мужа.

Ще гірше те, що той, кому було кинуто виклик, не міг від нього відмовитися, бо заплямував би свою честь. А підтримувалася ця безглузда традиція, в основному, щоб показати більш високий статус дворянина над простим людом. Адже стрілятися не могли жінки та люди не з дворянського роду. Вважалося, що хоробрість та гідність є лише в тих, хто від народження має право на дуель. Така собі «блакитна кров» ХІХ століття.

Саме тому мотивація персонажів фільму «Дуелянт», і в першу чергу головного героя, прекрасно демонструє всю безглуздість таких звичаїв. Яковлев не любить стріляти і вбивати, але він, як і решта, опиняється в пастці власної віри у те, що люди народжуються з певними моральними принципами. І якщо тобі вже поталанило народитися у знатній родині, то ці принципи в тебе бути повинні обов’язково, і сповідувати їх треба до самої смерті. Але чим ближче до кінця стрічки, тим сильніше герой переконується у тому, що з принципами не народжуються, і навіть серед знаті є безліч ницих людей, що плутають гідність із гонором.

Дмитро Сидоренко, спеціально для “Ранку у Великому Місті”

 

29.09.2016 10:00
0 - 0



Загрузка...

Ведучі каналу

    Поки що немає матеріалів ...

Дивіться на ICTV

Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору
    ВІТАННЯ!
    Будь ласка, допоможіть нам покращити ICTV -
    поставте 2 чесних галочки:

    1.

    2. Мені

    Будь-ласка, заповніть всі поля