PGRpdiBjbGFzcz0iaWN0dl9hX2JveCI+PGNlbnRlcj48c2NyaXB0IGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWlkPSIxMzE4IiBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1mb3JtYXQ9ImZ1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLXNpdGVfaWQ9IklDVFZfRnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tY29udGVudF9pZD0ie3JlcGxhY2VfbWV9IiBzcmM9Ii8vcGxheWVyLnZlcnRhbWVkaWEuY29tL291dHN0cmVhbS11bml0LzIuMDEvb3V0c3RyZWFtLXVuaXQubWluLmpzIj48L3NjcmlwdD48L2NlbnRlcj48L2Rpdj4=
УКР
УКР

Марко і Марія Марчик: “Ми були першими, хто у прямому ефірі виконав народний хіт про Путіна”

0 - 0

Їх об’єднали три любові: до Вітчизни, музики та одне до одного. Марко і Марія Марчик познайомилися на Майдані і відсвяткували публічне весілля у Торонто. Ми розпитали цю патріотичну пару про їхні виступи на Революції Гідності та численні концерти по всьому світу. 

18818_10152758085026651_6340844463738702277_n

Про вуличну музику

Марко: Я вважаю, що музика твориться на вулицях, а не в клубах, і тому кожен музикант має повертати її до вулиці. Хоча б інколи. Зараз у сучасному світі музика на вулицях є неочікуваною та несподіваною. І саме на вулицях можна відчути, як люди реагують на твою музику. В Lemon bucket ми часто виходили в люди. Це були свого роду вуличні репетиції та концерти для всіх бажаючих. Таким чином люди в цілому місті дізнавалися про нас. Бо не всі мають можливість приходити на платні концерти до клубів.

Марічка: Зараз, через 7 років свого існування, гурт розрісся до досить великого складу – від 12 до 17 музикантів. І без проблем збирає великі зали в Канаді та Європі. Але не перестає грати на вулицях і влаштовувати паради та вуличні фестивалі.

10917413_10152499851191651_4086337309415019030_n

Про любов до народної творчості

Марко: Я зустрівся у Львові з музикантами, які грали українську народну музику в молодіжному форматі, і почав з ними виступати, паралельно навчаючись грати на скрипці. Потім я вирішив заглибитися у вивчення народної музики східноєвропейських країн – це були і музика сербських трубачів, і музика лотаріаску з Румунії, клезмер-музика і, звичайно, гуцульська музика з Карпат. Саме тому основою репертуару Lemen bucket стали мої улюблені народні мелодії. Коли ми почали гастролювати по світу, то продовжували знайомитися з музикантами, носіями народної музики – і таким чином переймали традицію.

Марічка: Я в гурті співаю та граю на акордеоні лише рік. Звичайно, мені дуже цікаво навчитися грати народну музику, яку я ніколи не грала. Проте, як людині, яка все життя співала та вивчала українські старовинні народні пісні, не вистачає саме цікавих українських зразків в репертуарі гурту. Але ми з Марком для того створили два окремих проекти. Один з них – фольк-опера Countiing sheep (Рахуючи овечок), в якій задіяні майже всі музиканти Lemоn bucket orkestra. Це опера про події на Майдані та війну, в основі якої лежать виключно українські народні пісні. Ще один проект – наш з Марком дует “Balaklava blues” – наразі він ще в процесі створення. Це будуть народні пісні Донбасу в молодіжному електронному аранжуванні.

Про найбільш пам’ятний виступ

LBO_OH_Nov2015-324-81

Марко: Ми мали нагоду виступати на різних фестивалях по цілому світу. Лише минулого року об’їздили половину Європи та вперше полетіли до Південної Кореї. Найбільш вражаючим для нас є нагода створювати спільні проекти з музикантами, яких ми дуже поважаємо. В Південній Кореї то був народний гурт “Dulsori”, з якими ми створили спільний репертуар та виступали на фестивалях, в буддиських храмах та школах протягом трьох тижнів. Перед тим виступали на балканському фестивалі у Бухаресті на одній сцені з нашими музичними кумірами – Kocani orkestar та Fanfare ciocarlia. Ще виступали на Pohoda fest на старому аеропорту у Словакії, де виступав Том Йорк, Нік Кейв та Буена Віста Соушл Клаб. Виступи з артистами такого масштабу є завжди дуже вражаючими, але ми більше любимо концерти в маленьких прокурених клубах, де контакт з публікою є більш близьким. Зараз нам цікаво виступати в неочікуваних приміщеннях, наприклад – на вокзалах, в покинутих фабриках, на човні чи серед гаражів, у маленьких затишних двориках. Можливо, колись нам вдасться виступити в Оперному театрі.

Про інтерес канадців до української музики

Марко: Взагалі в Канаді цікавляться гарною музикою, незважаючи на національне забарвлення. Людям просто цікава якісна музика. Через те, що Канада країна імігрантів, всі сумують за своєю культурою та дуже радіють, коли мають можливість знову почути або побачити своє рідне. Через те, що ці люди навчилися, як жити поруч з різними людьми – вони почали цікавитися і різними культурами. Це стосується і української культури, яка цікава не лише імігрантам. Але цього року після подій на Майдані ми з Марічкою почали більше приділяти увагу розповсюдженню саме української культури в Канаді. Ми проводили майстер-класи з українського народного співу та створили виставу про події на Майдані на основі українських народних пісень. Обидві ці опції в Канаді є дуже успішними. Українська музика дуже вражає людей. Співаючи або слухаючи народні пісні, люди розуміють, що це унікальна музика. 

Марічка: Я для себе відкрила свою Україну саме в Канаді. Це правда. Коли ми почали проводити з Марком майстер-класи з народного співу – ми й думки не мали, хто буде ходити, в якій кількості. На перший майстер-клас прийшло десь 15 людей, на другий приблизно 25, на третьому було вже 40. І що саме вражаюче – більшість з них не є українцями. Вчити старовинні народні пісні приходять китайці, італійци, поляки, мексиканці, американці, грузини, білоруси. Найбільше мене вразив мйстер-калс для аматорського жіночого хору в Торонто, який налічував близько 80 жінок. Вони, звісно, за одне заняття не подужали народну манеру “відкритого” співу. Але в своїй хоровій традиції на великому концерті виконали старовинні українські обрядові пісні, яким ми їх навчили. Їх в Україні ніхто не знає. А в Канаді звучать. І хіба це не є прекрасним? Шкода лише, що традиція наша консервується та живе за океаном, а не на своїй землі.

Про виступи під час Революції Гідності

Марічка: Після Майдану ми з Марком створили експериментальний міжнародний музичний проект, в якому взяли участь четверо музикантів Lemоn bucket та музиканти з України та Румунії. Називався він “Lemonchiki проджект” та був створений спеціально з метою підтримати дух українців в складні часи. Ми два місяці гастролювали таким складом українськими містами, граючи на площах, вулицях та у клубах. Репертуар вивчили за тиждень. Це були народні пісні про війну та революції різними мовами. До речі, ми були першими, хто виконав наживо у прямому ефірі знаменитий народний хіт про Путіна.

Про знайомство

Марко: Це було 26 січня, два роки тому. Я вперше побачив Марічку на сцені, коли вони з “Божичами” відспівували перших загиблих хлопців з Майдану. Це мене дуже вразило. Але насправді нас поєднало зацікавлення всім, що відбувалося в щоденному житті Майдана. Люди та їхні історіі. Ми з Марічкою обоє захопилися нюансами революції та хотіли побільше відчувати та передавати ту унікальну людяність, яку ми самі відчували. Ми часто розказуємо, що за перший місяць нашого знайомства пережили 10 років нашого життя. Після того не було питання, чи ми будемо разом, ми просто вирішували вже яким чином і чим будемо разом займатися.

Про публічне весілля

10930877_10152758086701651_5943197744157006605_n

Марічка: Ми написали всім у соцмережах, аби не несли нам квітів, а замість того давали гроші та чеки для організації “Захист патріотів”, яка займається тренуванням військових та медиків з надання першої допомоги під час бойових дій. Назбирали таким чином 17 тисяч канадських доларів. На нашому весіллі було більше тисячі людей з усього Торонто. Так сталося, що випадково там опинився журналіст з міжнародної агенції Рейтерс. І через те про наше українське весілля написали в пресі по всьому світові – і навіть у Саудівській Аравії. Гадаю, ми розпочали гарну традицію в Торонто одружуватись публічно в міському парку.

Іра Маймур, “Ранок у Великому Місті”

24.02.2016 10:11
0 - 0



Загрузка...

Дивіться на ICTV

Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору