УКР
УКР

Фільм “Ешбі” – чергове воскресіння Міккі Рурка?

0 - 0

Колись красень, а тепер голлівудський дивак Міккі Рурк отримує достойні ролі напрочуд рідко, але якщо вже потрапляє до хорошого фільму – викладається на повну.

эш1

Ashby, 2015, www.imdb.com

Старигань Рурк по праву вважається одним із невдах Голлівуду. Вся його історія – це драма про злети і падіння. Від “Дикої орхідеї”, де він заворожував глядачок посмішкою, та “Харлі Девідсона і ковбоя Мальборо”, яких ми дивилися на репіті у дев’яностих, до “Торгівлі шкірою” – котра викликає лише жалість. Причому жалість від того, що Рурку доводиться витрачати свій беззаперечний талант на такі витвори. Іронія у тому, що жалість – це саме те почуття, котре Рурк-актор вміє майстерно відтворювати у своїх персонажах. Тільки-но він потрапляє до гідної картини, Міккі неодмінно наділяє свого персонажа тією глибоко прихованою тугою, яка притаманна людині, що знає істинне значення слова “безвихідь”. Так було і з лиходієм Іваном Ванко у “Залізній людині 2”, і з Марвом у другій частині “Міста гріхів”, і головним героєм “Рестлера”, за роль котрого Рурк отримав золотий глобус. І от тепер ми маємо фільм “Ешбі”.

Зав’язка “Ешбі” не претендує на оригінальність. Молодий хлопчина Ед (Нат Вулф) переїздить до іншого штату і потрапляє у нову школу. А далі зав’язується звичайна молодіжна комедія про те, як ботан перетворюється на мачо. Рурку тут місця не знайшлося, на відміну від другої сюжетної гілки. Ед знайомиться зі своїм сусідом, стариганем Ешбі (Міккі Рурк), котрий зовсім не схожий на своїх однолітків. Відлюдкуватість та чудернацький вигляд Ешбі виявляються просто дрібницями у зрівнянні з тими скелетами, котрі ховає його шафа. Отже, маємо ще й кіно про спецагента у відставці, котрого наздоганяє його минуле. Та й цього сценаристу і режисеру Тоні МакНамара виявляється замало. Дві історії переплітаються, утворюючи фільм у стилі наставника і падавана. А є ще й мати Еда, котра намагається знайти собі нову пару і влаштувати власне життя (згадуємо “Секс у великому місті”). Досить скоро глядач починає сумніватися, що на екрані один фільм. Таке відчуття, що МакНамара, котрий до цього знімав в основному серіали, не мав оригінальних ідей і тому понатягав звідусіль потроху. Автор намагався сплести такий собі “канат”, аби слабкі поодинці історії витягнули глядацький інтерес разом. І спочатку навіть здається, що йому вдасться. Дійсно цікаво спостерігати за сюжетом, адже тільки-но ти подумав про те, що буде далі у цій історії, як тобі показують геть іншу. В один момент хочеться сміятися, а в інший – пустити скупу сльозу. Але, на жаль, на цілий фільм прийому МакНамари не вистачило.

У другій половині картини “канат” не витримує, і з нього починають вилазити поодинокі мотузки. Якщо молодіжна комедія вдалася на тверду четвірку, то драма персонажу Рурка розкрита замало. Вже під кінець фільму стає зрозуміло, що дану історію потрібно було виводити на перший план і приділити їй більше уваги, адже Рурк міг би витягнути. А сюжетну лінію особистого життя матері Еда взагалі закинули задовго до кінця фільму.

Тож  крутого кіно у МакНамари не вийшло, хоча ідея зв’язування кількох історій в один фільм – досить цікава. Вийшов непоганий, але геть не обов’язковий кінофільм для різної публіки, можна і посміятися, і поплакати. А коли оператор упіймав крупним планом досвідчені очі Міккі Рурка, стало зрозуміло, що старигань ще не трухлявий, просто й досі чекає слушного фільму.

Ashby_2015-19-900x600

Ashby, 2015, www.imdb.com

Дмитро Сидоренко, спеціально для “Ранок у Великому Місті”

28.09.2015 11:56
0 - 0



Загрузка...

Ведучі каналу

    Поки що немає матеріалів ...

Дивіться на ICTV

Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору