УКР
УКР

Дикі історії. Шедевральна замальовка найдеструктивнішого з почуттів

0 - 0

Давненько я не зустрічав достойного фарсу у кіно. Такого, аби фільм не скочувався до чорної комедії, котра ще й виступає карикатурою відомої франшизи, а щоб із сенсом та мораллю. Розумію, що ця грань тонка, і втримати на ній масового глядача ой як не просто. Тим більшою несподіванкою стали для мене «Дикі історії», котрі вийшли майже рік тому, але на наші екрани потрапили лише цього місяця. Нікому не відомий аргентинський режисер створив наочний приклад того, як ненависть може заволодіти людиною, і до чого це призводить. Фільм «Дикі історії» – це класичне поєднання комедії та драми, причому обидві компоненти доведені в ній до пікових значень. Тут є над чим пореготати і чому вжахнутися. Вражає і те, що режисеру Даміану Шифрону вдалося створити довершений фільм, залучивши до зйомок аргентинських акторів, для багатьох з яких це була чи не перша велика картина. Напевно, на руку майстру зіграв неабиякий досвід продюсера фільму Педро Альмодовара.

Картина отримала гарну критику, була представлена у Каннах і відібрана для Оскару. На батьківщині фільму, в Аргентині, він взагалі зібрав чи не найбільшу касу в історії. Думаю тому, що, не зважаючи на злість, агресію і відчай, котрі ллються з екрану, ця історія все ж навчає добру.

Ну а для сучасного українського глядача, даний витвір мистецтва взагалі «must have». Режисер в декількох коротких історіях зобразив, як легко людина піддається відчуттю ненависті до ближнього. В даний гротеск було б важко повірити, якби світ не спостерігав таку історію вже понад рік на прикладі цілих націй.

Можливо те, що важко осягнути в масштабі великих груп людей, буде легше сприймати на прикладі окремих персонажів кінофільму. Знаєте, в науці одним з методів вирішення складних задач є спрощення. Я б дуже хотів, аби цей фільм прокрутили по національних телеканалах. Ну, хоч у прощену неділю. Він може допомогти багатьом з нас збагнути, що гнів, навіть праведний, не можна перетворювати на ненависть.

В картині дуже виразно показано, як персонажі, котрі дійсно мають право ображатися і гніватися один на одного, дають волю своїм почуттям. Але ці почуття в лічені хвилини запалюють ненависть, яка спустошує душу. І от уже істоти, яких прийнято вважати розумними, забувають про милосердя та інстинкт самозбереження. Недаремно у салогані фільму мова йде про те, що не потрібно пробуджувати звіра, котрий живе у кожному з нас. Причому мораль кожної з історій фільму завжди одна й та сама: ненависть, як вибухівка, знищує все навкруги.

Як казав Аристотель: «Гнів лікується часом, ненависть же невиліковна». Тож наступного разу, коли хтось вас розлютить – перегляньте цю картину. І якщо не зможете пробачити кривдника, то хоч палку не перегнете.

дикие истории

Relatos salvajes, Дикі історії, 2014, Аргентина, Іспанія

28.04.2015 16:41
0 - 0



Загрузка...

Ведучі каналу

    Поки що немає матеріалів ...

Дивіться на ICTV

Зареєструйтесь

Увійти, використавши ваші дані

Забули пароль?

Відновлення паролю

Увійти через соц. мережу

ВГОРУ
Вгору